10 відповідей на питання про кластери та їх роль у відновленні економіки

Кластер – це галузеве територіальне об’єднання організацій, які тісно співпрацюють між собою і з іншими суб’єктами в ланцюжку створення доданої вартості (далі – ЛДВ) з метою підвищення конкурентоспроможності власного продукту, його експорту та сприяння економічному розвитку регіону. Через цей свідомий фокус на ЛДВ об’єднання виробничих секторів з учасниками інноваційної екосистеми (університети, НДІ, стартапи тощо) в світі кластери традиційно вважають рушіями економічного та інноваційного розвитку як на регіональному, так і на галузевому рівнях. Згідно даних ЄС, підприємства,  об’єднані в передові кластери, мають удвічі вищу продуктивність праці порівняно з тими, які не об’єднані. Європейські кластери сьогодні – це 40% усіх робочих місць, 55% фондів заробітної плати, 50% експорту та 87% усіх патентів ЄС. Кластери об’єднують, головним чином, Малі та Середні Підприємства (МСП), й тому розвиток кластерів веде до значного покращення конкурентоспроможності МСП. Кластери неодноразово доказували свою ефективність і в кризові часи, наприклад, під час COVID-19 кластери швидко реагували на переорієнтацію економік країн ЄС на виробництво засобів індивідуального захисту, медичного обладнання й супутніх послуг. У цьому сенсі, кластери традиційно розглядаються також у ролі основних інструментів покращення стійкості (resilience) економік своїх країн під час криз.

Кластери як концентрація суб’єктів господарювання одного сектору на одній території можуть існувати будь-де й без об’єднання.  Натомість, кластерні організації є бізнес-об’єднаннями (БО) МСП, із власним менеджментом та структурою, і за цією ознакою вони подібні на інші БО, наприклад, бізнес-асоціації. Однак, є як мінімум 5 ознак, які відрізняють кластерні організації від асоціацій та інших форм об’єднань:

• Кластери свідомо фокусуються на ЛДВ регіонального та/чи галузевого рівня й намагаються покращити стійкість ланцюгів і їх конкурентоспроможність
• Через цей фокус кластери є незмінними учасниками, а з точки зору регіональних політик – важливими інституціями в покращенні регіональної смарт-спеціалізації, експорту та ВВП. Кластерні мережі ефективніше за інші інституції вміють об’єднувати та консолідувати учасників регіональних інноваційних екосистем навколо пріоритетів інноваційного та промислового розвитку свого регіону.
• Кластери не стільки лобіюють інтереси окремих своїх членів, як намагаються покращити загальну співпрацю в створенні нових продуктів і проектів, спільного експорту та покращення інструментів інноваційних екосистем регіонального чи секторального рівня.
• Кластери не конкурують, а намагаються увійти в якомога швидший та тісний діалог з іншими представниками регіонального розвитку: органами місцевого самоврядування та влади, агенціями регіонального розвитку, ТПП, великим бізнесом, місцевими університетами та НДІ, експертною спільнотою.
• Зрештою, кластери – це об’єднання МСП, які фокусуються на зростанні їх конкурентоспроможності через спільні програми розвитку та через спільний доступ до активів і ресурсів. І в цьому є відмінність від багатьох промислових асоціацій в Україні, де домінує великий бізнес, а асоціації створюються для лобіювання вузькокорпоративних інтересів.

Кластерні організації в Україні є “недорозвиненою інституцією”, власне, як і багато інших інституцій чи інструментів. Ми роками говоримо про важливість розвитку технопарків і центрів галузевої експертизи, вільних економічних зон та індустріальних парків, Digital Innovation Hubs і Центрів Індустрії 4.0, інкубаторів й акселераторів, венчурних та інші фондів розвитку тощо. Однак, прогрес по всім ним є дуже слабким і часто хвилеподібним. Про кластери в Україні говорять з кінця 90-х років минулого століття, і хвиль консолідації, аж до державного рівня, було декілька. Але жодна з них не була доведена до рівня реально діючих державних національних програм.

Відтак, в Україні за останні 20 років було зареєстровано більше 120 кластерних організацій. Але на даний момент кластерами, які довели свою спроможність об’єднувати й розвивати МСП, і які мають ознаки справжніх кластерів, є не більше 25-30 організацій.

Нова хвиля кластерного розвитку розпочалася в 2020 році, коли на платформі Industry4Ukraine, під час кризи COVID-19 був створений кластерний комітет. Цей комітет створив експертну групу, яка підготувала проєкт Національної програми кластерного розвитку, переданий в Міністерство економіки України того ж року.

У 2021 році завдяки потужній підтримці GIZ в Україні було реалізовано кілька проектів, які дали поштовх сталому системному розвитку кластерів у кількох регіонах і галузях. У 2022 році кластерний комітет ініціював створення УКА. Відтак, сьогодні ця громадська спілка є головним координаційним центром розвитку кластерів в Україні. До УКА сьогодні приєдналося більше 50 кластерів, і хоча багато з них ще є молодими, або «замороженими» через умови війни, прогрес кластерів в 2022 є очевидним. Річний звіт УКА за 2022 демонструє швидке зростання та розвиток кластерів у напрямах інтернаціоналізації, інноваційного фандрейзингу, міжкластерної співпраці та співпраці на регіональному рівні.

Отже, ми бачимо сьогодні чергову хвилю піднесення й віримо, що вона буде більш успішною ніж попередні. Але чи має ця нова хвиля вже необхідну державну підтримку, що є необхідною умовою  сталого розвитку кластерів? Радше ні, ніж так – і в цьому є значні ризики того, що за кілька років ця хвиля знову розіб’ється об нові перепони.

Державної політики щодо розвитку кластерів в Україні на даний момент не існує. Серед періодичних згадувань кластерів як інструментів або цілей економічного розвитку серед програмних документів варто відзначити наступні:

• У стратегії розвитку МСП до 2020 (розроблена в 2016, продовження не було) вказано, що “створення програм підтримки для кластерів має стати інституційною складовою ефективної регіональної політики розвитку підприємництва”.
• Національна економічна стратегія 2030 (2020-21) проводить чимало цілей розвитку, де кластери фігурують у якості основних інструментів їх досягнення, і де ставляться конкретні цілі по зростанню кількості кластерів.
• Проект Плану відновлення України (2022) відзначає кластеризацію економіки серед головних завдань по переходу на Індустрію 4.0, прискоренню інноваційного розвитку та кластерних ланцюгів виробництва й інтернаціоналізації

Існує добрий десяток інших документів, але суть завжди одна – ці декларації ніколи не переходили в площину реального виконання. Ще одна засаднича проблема – в країні не існує єдиного документу чи програми дій, які безпосередньо би регламентували питання розвитку кластерів. Звіт Державного інституту регіональних досліджень від 2020 констатує, що “попри декларацію намірів сприяння розвитку кластерів і відзначення їх важливості в окремих нормативно-правових документах, державна підтримка кластерних утворень відсутня”.

Відповідно, Проєкт Національної програми кластерного розвитку досі залишається єдиним керівним документом для самого УКА в питаннях стратегічного розвитку до 2027 р. Відсутність затвердження подібних документів на державному рівні стримує розвиток кластерного руху, найперше, в переробній промисловості. Ігноруючи законодавчу площину, Уряд не бере на себе відповідальність за розвиток і просто ігнорує пропозиції кластерів. Надані в 2022 році рекомендації УКА для Уряду щодо Експорту-Інтернаціоналізації українських МСП, як і інші пропозиції у сфері смарт-спеціалізації та диджиталізації, не отримали ніякої оцінки чи відповіді. Таким чином, напередодні великого європейського форуму в Кошице в кінці березня 2023, ініційованого УКА, Уряд має досить незручне становище – адже, що можуть сказати наші урядовці представникам Європейської комісії у відповідь на питання про реальну підтримку кластерного розвитку в Україні? Відсутність реальних дій з підтримки суперечить деклараціям про європейський курс, адже в країнах ЄС кластерні політики та програми реально діють.

З точки зору стороннього спостерігача, виникає питання – якщо державна підтримка відсутня, а кластери в нас все одно розвиваються, то може ця підтримка й не потрібна? Чиновники часто використовують цей насправді маніпулятивний хід щоби приписати собі здобутки якихось 1-2 прогресивних кластерів, особливо з ІТ-сфери.

Щоб зрозуміти реальну ситуацію, відповідь варто подивитися на різницю між кластерами України та ЄС.

Ця різниця є величезною, не на нашу користь, і вона зумовлена саме відсутністю цілеспрямованого розвитку кластерів на рівні держави. Сьогодні українські кластери відстають від європейських за всіма показниками впливу на економіку, зокрема, ми є далекими від показників експорту, інновацій та продуктивності праці в виробничих секторах, вказаних у питанні 1. Але це все є наслідком, а головні причини стосуються чинників “недорозвинутості” кластерів як мережевої інституції:

• Країни ЄС витрачають на розвиток кластерів орієнтовно 3-5 мільйонів євро щорічно (на 1 середньостатистичну країну). З них щонайменше 30% є публічним фінансуванням (державним). Для порівняння за 2022 всі українські кластери, не отримали жодного державного фінансування,  зовнішні та власні фінансові надходження склали 200 тис. євро, з них 50% – це кошти міжнародних донорів, решта – кошти самих учасників альянсу та міжнародних спонсорів (див. Річний звіт УКА).
• Середній чеський чи польський кластер виконує на рік від 5 та більше проектів розвитку, український – максимум 1-2. Більшість кластерів УКА в 2022 не мали проектів, забезпечених фінансуванням. І це в перший рік війни, коли підтримка кластерів та БО була потрібна як ніколи раніше!
• Членські внески в єврокластери становлять для МСП від кількох тисяч євро на рік, в українських середній рівень – це 350 євро на рік. Але навіть ці внески в умовах війни багато кластерів не змогли отримати. Відтак, кластерний менеджмент у багатьох організаціях працював на умовах волонтерства.
• Європейські кластери вже багато років тримають чіткий курс на інновації та подвійний цифровий і зелений перехід, це є мейнстримом у розвитку МСП в ЄС. Більшість кластерів УКА є представниками традиційних індустрій, і питання інновацій, диджиталізації та зеленого курсу ще не стали пріоритетними для українських МСП. Великою проблемою є пошук відповідальних за ці  напрями на державному рівні, і це також велика відмінність від країн ЄС. УКА працює над цими питаннями прискорення подвійного переходу, але розрив на даний момент є дуже великим.
• На відміну від ЄС, в Україні дуже мало цільового фінансування кластерів від міжнародних фондів та організацій. У 2020-22 роках тільки GIZ мав цільові показники розвитку кластерів. USAID, UNDP та інші донори чи такі організації як UNIDO взагалі не звертають уваги на кластери, і не надавали ніякої значної підтримки їх розвитку. Була та є ще програма EU4Business із мільйонними бюджетами, але роль і місце кластерів у цій програмі також підлягають уточненню. Принаймні, в УКА в 2022 ми не побачили цього явного зв’язку.

Таким чином, в оцінці стану українських кластерів потрібно добре розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Потужні кластерні організації, і які стають важливими суб’єктами економічного розвитку, не виникають «самі по собі», це результат цілеспрямованих зусиль кола стейкхоледрів, і де “перша скрипка” має належати Уряду. І чим далі Уряд ігноруватиме питання розвитку кластерів, тим далі він залишатиме себе без надійного, перевіреного інструменту розвиток цілої низки політик і стратегій.

Найперше варто звернути увагу на потенціал і можливості кластерів як мультиплікаторів та каталізаторів численних державних і міжнародних програм підтримки МСП, а також як головних виконавців власних програм і проектів підтримки МСП. Це стосується закриття розривів в ЛДВ, співпраці з громадами в підтримці МСП, програм експорту та інтернаціоналізації, розвитку інновацій і доступу до фінансів тощо. Тут кластери УКА вже мають хороші результати, відображені в річному звіті УКА за 2022. Тобто, всі перші ластівки – це про утримання економічного фронту, про нашу спільну стійкість в економіці країни.

Кластери УКА є також цінними партнерами державних установ центрального та регіонального рівня в багатьох питаннях розвитку в післявоєнний період. Кластери готові брати на себе роль ключових об’єднань МСП регіонального, а в низці випадків й галузевого рівня, і пропонувати проекти та політики розвитку за напрямами промислового, інноваційного, цифрового та сталого розвитку. Для періоду Recovery наявність подібних якісних проектів, які мають стратегічну перспективу, є дуже важливою. Подібні проекти та програми вже підготовлені у сферах діяльності УКА:

• Проекти стратегії Індустрії 4.0 виконуються «Асоціацією підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ) в Україні з 2018 року. Накопичений досвід легко транслювати й масштабувати в регіональні проекти створення та розвитку інноваційних кластерів промислових хайтек, мережі DIHs, мережі незалежних експертів, промислових акселераторів, експорту та інтернаціоналізації інноваторів та інтеграторів 4.0 тощо. Оскільки ЄС вже прийняв концепцію та рухається до Індустрії 5.0, АППАУ готова долучитися до розробки відповідної стратегії в Україні – наразі вона ніде не згадується в державних стратегіях.
• Ресурсний центр УКА «Медичні кластери» готує наразі Програму по реабілітації осіб, постраждалих під час війни. Вона включає проекти зі створення нових інноваційних реабілітаційних центрів й удосконалення існуючих, запуск в Україні відповідного реабілітаційного обладнання та сервісних послуг, створення тренінгових центрів тощо.
• Аналогічно, свої програми готують ресурсні центри Агрохарчових кластерів, Інжинірингу-Машинобудування, є також 2 кроссекторальні ресурсні центри по Розумному місту та ЖКГ, а також технологіям подвійного призначення.

Усі ці проекти будуть представлені на спеціальній презентації для органів державної влади, яка відбудеться 2 березня. 

УКА, враховуючи попередні напрацювання та експертний склад Альянсу, може бути вагомим і корисним партнером урядових структур за низкою євроінтеграційних напрямів, зокрема:

• Швидша інтернаціоналізація українських МСП та їх інтеграція в європейські ЛДВ: головним інструментом для цього в УКА є задіяння широкої партнерські мережі європейських кластерів і за підтримки Європейської комісії та Європейського Кластерного Альянсу.
• Покращення стратегій і програм регіонального розвитку через застосування методик смарт-спеціалізації. Зокрема, кластери УКА, завдяки розвинутим спроможностям нетворкінгу та орієнтації на інновації, можуть ефективно об’єднувати і розвивати інноваційні екосистеми регіонального рівня.
• Інтеграція та покращення ефективності транскордонної співпраці. Кластери УКА за підтримки кластерів Східної Європи вже ведуть опрацювання низки проектів, які стосуються Волинської, Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей.
• Покращення участі України в низці програм Східного партнерства. Зокрема, наші кластери та експерти вже беруть активну участь у програмах EU4Business, EU4Digital, EU4Environmental та інших.
• Аналогічно, кластери сприяють і можуть збільшити участь МСП та стартапів у програмах Horizon Europe, Digital Europe, EIT та подібних.

За всіма вказаними напрямами Україна має чимало викликів. Кластери УКА готові підтримати державні структури як на рівні розробки відповідних політик та програм, так і на рівні їх виконання.

Кластери, як і інші громадські об’єднання країни, розуміють, що головними пріоритетами держави сьогодні є оборона країни та перемога на військовому фронті.  І тому особливих очікувань на якусь спеціальну допомогу від держави для підтримки кластерного розвитку в нас немає.

Але є другий пріоритет – це про економічну стійкість. Як і владні структури, кластерні організації максимально зацікавлені в тому, щоб наші МСП продовжували працювати, вчасно платили податки, створювали робочі місця й були спроможними приймати нові виклики. Тому в цій сфері ми готові  покращувати співпрацю з усіма гілками влади. Якщо більш конкретно, відмітимо тільки 3 пріоритети:

1)    Кластери потребують керівного законодавчого документу, який би чітко визначив роль і місце кластерів у економіці країни, перспективу розвитку та участь у відповідних програмах. Це відразу дало би «зелене світло» багатьом рухам на регіональному рівні, а також у відносинах з міжнародними партнерами. Ідеально, якщо це буде Національна програма розвитку кластерів до 2027, яку, звісно, потрібно оновити, але УКА це може зробити дуже швидко. Важливішим чинником є готовність Міністерства економіки чи інших урядових структур, визначених відповідальними за кластерний розвиток. Прийняття подібних програм є цілком у повноваженнях КМУ та не потребує додаткових бюджетів.

2)   Далі, й керуючись даним документом, кластери потребують значно більшої фінансової підтримки на вже розроблені проекти та програми розвитку економіки й інноваційних екосистем, а також на покращення власних інституційних спроможностей. Ще рік тому таких проектів розвитку було на суми в кілька мільйонів євро. Зараз їх більше, але реалізуються вони дуже незадовільно. І питання не в тому, щоби просити допомогу в держави, а щоби краще використовувати на ці потреби міжнародну технічну допомогу і більш ефективно входити в існуючі європейські програми. Адже сьогодні, й ми це знаємо за власним досвідом після спілкування з міжнародними донорами та Європейською комісією, чимало з них кажуть дуже просто: «Ми вас розуміємо та хочемо допомогти, але якщо немає запиту від вашого уряду, ми це не можемо робити». Відповідні рекомендації Уряду до міжнародних партнерів є ключовим чинником у цих змінах. І, знову ж, для Уряду це не означає виділення якихось додаткових бюджетів.

3)    Третя форма допомоги стосується радше покращення співпраці на регіональному рівні. Якщо кластери – це про регіональні об’єднання МСП, то очевидно, що саме на цьому рівні має відбуватися тісна співпраця по розвитку кластерів на рівні органів влади, агенцій регіонального розвитку, територіальних громад тощо. Адже всі вони зацікавлені в тому, щоб місцевий бізнес працював краще, а проектів розвитку та залучення інвестицій було більше.  Отже, проекти по створенню, підтримці та розвитку кластерів мають бути на порядку денному кожного регіону для поточного та наступних років.

Сайт УКА був створений у травні 2022, але містить вже багато інформації про кластери та їх розвиток. Для партнерів із державних структур та інших «полісімейкерів», ми рекомендуємо:

• Актуальний перелік кластерів-учасників УКА  надає інформацію про 55 кластерів за галузевим розподілом.
• База знань УКА містить методичні напрацювання та кращі практики кластерів, інструменти роботи для кластерних координаторів, і також засадничі документи, як проєкт Нац. програми чи Дорожню карту 2022-23.
• Історії успіху кластерів УКА – надають різні історії кластерів із меблевої та текстильної галузей, промислової автоматизації та автопрому, аерокосмічної галузі, а також історії нових кластерних ініціатив.
• Рекомендації для Уряду стосовно програм Експорту-Інтернаціоналізації (червень 2022) надають пропозиції УКА в сферах експорту, інтеграції в європейські ЛВД та інтеграції в інноваційний простір ЄС.
• Біла книга «5 ролей кластерів під час війни» – тут, окрім традиційної ролі рушія економічного та інноваційного розвитку, велика увага приділяється розкриттю ролей як інструменту протидії кризовим явищам та партнеру в проектах Відновлення.
• «10 топ-проектів УКА в сфері Advanced Manufacturing» резюмує пропозиції АППАУ в розвитку інноваційних екосистем, а також експорті та інтернаціоналізації у вигляді конкретних проектів.

        Річний звіт УКА за 2022 резюмує головні здобутки Альянсу за напрямами діяльності.

З інших довідкових питань звертайтеся на info@clusters.org.ua.

УКА об’єднує експертів, аналітичні агенції та НДІ, які спеціалізуються в тих чи інших питаннях створення та розвитку кластерів і мають великий практичний досвід упровадження проектів розвитку. Серед провідних експертів УКА, зокрема, рекомендуємо:

• Олександр Юрчак, голова УКА та гендиректор АППАУ, займається кластерним розвитком з 2016 року. Зараз працює також як консультант і дослідник у сфері кластеризації промислових хайтек-секторів, yurchak.alexandre@clusters.org.ua.
• Олег Демчук, керівник агенції АСТАР, один із ветеранів кластерного розвитку України. Олег є засновником двох успішних кластерів Поділля: Подільського швейного кластеру PDF та агротуристичного кластеру «Дністер 1362», demchukoleh@gmail.com.
• Ольга Трофимова є президентом асоціації консультантів CMC-Ukraine, і також керівницею Українського кластеру автопрому та мобільності. Ольга є професійним сертифікованим консультантом із багатьох питань управління організаціями, в тому числі підтримки МСП, olgatok@clusters.org.ua.
• Володимир Панченко, д. е. н., директор Аналітичного центру УКА, є ключовим експертом в аналітичних дослідженнях кластерного потенціалу регіонів країни. У 2022 такі роботи виконані для регіонів Житомирської та Київської областей, panchenkopvg@gmail.com.
• Наталія Гаращенко, к. е. н., президент “Клубу економістів”, експерт Аналітичного центру УКА в питаннях євроінтеграції, відповідності європейським політикам та законодавчих аспектів кластеризації, president@economists.org.ua.
• Іван Кульчицький, президент “Агенції Європейських Інновацій”, керівник комітету по Інноваціям платформи Industry4Urkaine, консультує кластери УКА в питаннях долучення до програм Horizon Europe та Digital Europe, ivan@gmail.com.