Брак якісних проектних ідей, а затим і якісних проектів є головною причиною відсутності прогресу на багатьох рівнях – від національного до регіонального, галузевого чи секторальних. Як немає ідей, то немає і проектів. Немає проектів – немає фінансування. Немає фінансування – немає розвитку. Коло замикається.
Про це багато мовилося в кластерній та партнерських спільнотах у попередні роки, і зараз це знову проявляється під час підготовки до форуму в Кошице. Багатьом кластерам, навіть об’єднаним у ресурсні центри за галузевою ознакою, важко генерувати ідеї та доводити їх до належного представлення. Між тим, у нашій кластерній спільноті накопичений вже чималий досвід, щодо того «як генерувати…». Ця публікація резюмує кілька практичних і методологічних напрацювань останніх трьох років.
Огляд практик
Усі практики й успішні проекти в УКА можна розділити на кілька категорій:
- Підхід від стратегій, або «зверху-вниз», коли проекти плануються як складова частина довгострокових стратегій і програм.
- Підхід «знизу-вверх» – проекти генеруються та плануються від ринкових проблем, і які напряму стосуються учасників кластеру чи групи кластерів.
- Підхід бенчмаркінгу – проекти генеруються на основі детального бенчмаркінгового аналізу, наприклад, інших країн чи інших успішних галузей, чи бізнес-спільнот. Цей підхід може розглядатися як доповнюючий до перших двох підходів.
- Підхід через (само-) навчання та фіксацію власних практик і досвіду передбачає розвиток позицій у тій чи іншій сфері, корегування помилок, вихід на нові рубежі.
Розглянемо по черзі всі ці чотири підходи.
Проекти як складова частина стратегічного планування та розвитку
Про те, що будь-яка комплексна середньо- чи довгострокова стратегія має розгортатися у вигляді програм і проектів (а не «плану заходів»), сказано в наших ресурсах досить багато. Ми постійно критикували Уряд і їх документи за цю пострадянську практику «плану заходів», і видається, що останніми роками певний прогрес усе ж наступає. Методи проектного керування значно відрізняються від таких в лінійно-адміністративному керуванні, які властиві жорстким ієрархічним структурам, і є набагато більш ефективними. Але головне й первинне в цьому підході – сама стратегія. Програми та проекти є фактично декомпозицією стратегічних напрямів. На жаль, в Україні за більшістю секторів національного рівня справи зі стратегуванням залишаються кепськими. У кластерній спільноти ми намагаємось тримати цей фокус і з 2020 послідовно реалізуємо власну стратегію. І яка щороку доповнюється окремими проектами. Іншими словами, всі здобутки та проекти, що реалізуються в УКА, є результатом попереднього стратегічного планування. Власне, наші кластерні програми також є результатом послідовного виконання іншої стратегії – Індустрії 4.0, де в ще 2018 року ми в напрямі №1, інтеграції проектів цієї стратегії на державний рівень заклали такий «кубик» (проект) як «кластерна політика», рис. 1.
Рис. 1. Приклад декомпозиції «Напрямки-проекти» в національній стратегії Індустрії 4.0
Але постає питання, звідки беруться ці напрямки та їх складові? В аргументації стратегії 4.0 є кілька методів: бенчмаркінговий аналіз, аналіз екосистем і поточного стану тощо. Чимало інструментів стратегування в цьому документі виглядали ще досить емпірично. Вони отримали свій розвиток у наступні роки. Зокрема, в 2021, в рамках першого проекту ClusteRISE ми зробили фреймворк «Кластери як драйвер регіональної екосистеми промислових хайтек». Цей фреймворк уперше був представлений на регіональних заходах у Харкові, див. аналітичний звіт «Розвиток інноваційних екосистем в регіонах Запоріжжя та Харкова». Він апелює до лідерської ролі кластерів у розвитку регіональних Ланцюгів доданої вартості, але також екосистем, і є корисним як для аналізу стану, так і для наступної генерації проектних ідей регіонального чи секторального (технологічного, галузевого) рівнів, рис. 2.
Рис. 2. Фреймворк «Кластери як драйвери ЛДВ та регіональної екосистем», приклад для промислових хайтек
Цей фреймворк є похідним від моделі інноваційних екосистем промислових хайтек (ІЕПХ), вже добре відомої прихильникам УКА та Industry4Ukraine, і яка є основою численних наших практичних підходів у цій сфері. Тут відображені ті ж елементи (зони А та В), але з’являється ще одна зона (С) – Інституції. Іншими словами, ми бачимо тут спробу показати, як впливають інструменти та інституції на головну зону, Ланцюг доданої цінності (зона А). Фреймворк показує взаємовідносини та зв’язки різних трьох зон, і в цьому сенсі він є ближчим до реальних екосистем ніж дещо статична модель ІЕПХ.
Що спільного між двома фреймворками – це підходи до їх використання, й насамперед як чек-листа. Тобто, в кожному секторі (галузі, технологічному чи регіональному секторі) ви можете перевіряти наявність вказаних компонентів чи зв’язків. Відтак, ми можемо мати 5 категорій розривів, яка роблять екосистеми та ЛДВ незбалансованими та слабкими.
- Відсутність окремих елементів: відсутність або очевидна слабкість окремих ланок у зонах А, В або С. Наприклад, кожен регіон в Україні сьогодні мріє про розвинутий індустріальний парк. Але це тільки один із низки інструментів розвитку промислової політики регіонального та/чи галузевого рівня. Є ще багато інших: технопарки, лабораторії R&D, галузеві акселератори, фонди розвитку тощо. Але ще більшою проблемою є відсутність належних і сильних Інституцій. Наприклад, уявімо собі регіон Х, який у своїй стратегії прописав як головну спеціалізацію харчову та переробну промисловості. Якщо в цьому регіоні немає сильного регіонального кластеру в цій сфері, який системно виконує низку робіт по аналітиці ЛДВ, нетворкінгу, мечмейкінгу, інтернаціоналізації та інноваціям, то, скоріше за все, цей напрям так і залишатиметься недорозвиненим, особливо для МСП.
Отже, відсутність будь-якого з ключових елементів – це привід генерувати відповідну проектну ідею й конвертувати її далі в повноцінний проект. Зокрема, це стосується й самих кластерів – у вас має бути завжди пакет грантових заявок на розвиток власного кластеру та його членів.
- Відсутність зв’язків в рамках однієї зони або між зонами. Відсутність або втрата зв’язків у зоні А (ЛДВ) добре відома в світі як розриви ланцюгів, і це зараз обговорюється на всіх рівнях. Тисячі підприємств у ЄС втратили своїх постачальників або клієнтів в росії, білорусі, але також в Україні. Й одразу виникла проблема, ким їх заміняти. Аналогічні проблеми існують в українських підприємств, і причиною можуть бути інші чинники – наприклад, дефіцит окремих компонентів, як електроніка, на світовому ринку. Але як щодо зв’язків між зонами? Кружок 2 на рис. 4 дає один емпіричний приклад – відсутність зв’язків між існуючими стартапами (скажімо, зі сфери технологій подвійного призначення) з реальними ЛДВ, технопарками та фондами.
Рис. 4. Приклади розривів у зонах ЛДВ на прикладі сектору інжинірингу – машинобудування
Ці зв’язки можуть бути слабкими або взагалі відсутніми через низку причин – як відсутність інших вищевказаних елементів (наприклад, в Україні відсутні технопарки, які би надавали послуги стартапам), але також через інше: відсутність інформації, недовіра, невміння користуватися тощо. Так чи інакше, результат нам усім добре відомий – в Україні є сотні розробок у цьому сегменті, а також MilTech, але левова частина з них так і не доведена до серійного виробництва, і війна підсвітила ці слабкості.
Отже, один із методів генерації ідей і відповідних проектів – це ретельний аналіз зв’язків по зонам та між зонами з відповідною пріоритезацією. Один із типових і великих напрямів фандрейзингу в цій сфері – це про веб-платформи та маркетплейси. Зазвичай ці інструменти допомагають зв’язувати різних акторів із різних категорій (див. огляд проблематики та рішень у цій сфері тут).
3. Відсутня стратегія розвитку. Про хиби на наслідки “вільної руки ринку” й неолібералізму ми не будемо тут багато розповідати – про це достатньо сказано на сторінках нашої платформи Industry4Ukraine, зокрема, в гайді «Інструменти промислової політики». Вкажемо читачам тільки на одну цифру: доля переробної промисловості у ВВП країни в 2021 становила менше 11%, і це в 2 рази нижче ніж по нашим сусідам зі Східної Європи. Між тим цей показник ще в 90-х становив в Україні близько 30%. Це стрімке падіння називається деіндустріалізацією. UNIDO має масу напрацювань, які доказують, що наслідком деіндустріалізації є безробіття, бідність і відсталість. Усі ці тенденції Україні добре відчула на собі після 2014, і головною причиною була не тільки війна, але й повна відсутність стратегій практично по всім напрямам. Національна економічна стратегія 2030 (НЕС-2030) є певним проривом, у першу чергу, з точки зору консолідації експертних спільнот, бізнес-об’єднань і урядових установ. Водночас, ця стратегія не відміняє, а навпаки тільки стимулює необхідність створення цілої низки похідних стратегій: промислової, інноваційної, кластерної, цифрової тощо. Всі вони, як і стратегії нижчого, секторального рівня (наприклад, за технологічними сегментами) відсутні в Україні.
Наслідком відсутності стратегій є відсутність ефективного регулювання та численні дисбаланси між зонами А, В і С. Наприклад, ні центральний уряд, ні регіональні органи влади не розуміють, що неможливо сьогодні створити конкурентоспроможне машинобудування та ОПК без належної інфраструктури та відповідних розвинутих екосистем. І що це потребує окремих і величезних інвестицій, які ніколи не зробить приватний бізнес. Натомість, захоплення стартапами, навіть якщо створити відповідні фонди та стимули для їх зростання, не вирішує проблем науково-технічної інфраструктури, звідки, власне, й мали би виходити стартапи.
І все вищесказане, безумовно, теж привід для генерування відповідних ідей і проектів.
Резюмуючи. Низка ініціатив і проектів УКА, і які будуть запропоновані на Кошице, виходять з цих підходів стратегування. Найперше, мова йде про відсутні або слабкі інституції, як мережа інноваційних кластерів, мережа DIH (як головних центрів підтримки МСП в диджиталізації), центри енергоефективності, тренінгові центри, центри сертифікації та метрології тощо. Всі ці речі must be на рівні різних галузей і секторів, якщо Україна хоче бути конкурентоспроможною. Роль кластерів – правильної їх позиціонувати та пріоритезувати на своєму рівні, галузевому та/чи регіональному й правильно «вписувати» в проблематику поточного контексту. Відповідно, другий напрям пропозицій – це системні, довгострокові стратегії, звідки виходять окремі проекти. Ресурсний центр «Медичні кластери» першим справився з цим завданням, пропонуючи цілісну й добре подану Програму Реабілітації. І, по суті, це є другим в УКА (після Індустрії 4.0) прикладом системного стратегічного підходу секторального рівня.
Підхід «знизу-вверх»
Підхід «знизу-вверх» є незамінним і доповнюючим підходом до стратегування в сенсі конкретизації та досягнення ефективності. Умовно кажучи, багато стратегічних цілей і підходів, про які було вище, є достатньо універсальними в масштабах країн та регіонів. Але контекст кожного сектору є унікальним в силу унікальної комбінації різних чинників: регіональної специфіки та умов, рівня зрілості, наявності лідерів, комбінації певних інституцій, активності бізнесу тощо. Відповідно, проектна ідея «Створити ефективний DIH для підтримки інноваційних МСП і промислових стартапів» може формулюватися однаково, як ідея, для регіонів Харкова чи Запоріжжя. Але мати зовсім інші завдання та плани дій в силу різної специфіки та комбінацій чинників у цих регіонах. Відповідно, якщо ви не врахуєте ці регіональні чи секторальні відмінності, жоден «копі-паст» не спрацює.
Саме тому необхідні постійні стратегічні сесії та налагодження справжнього підприємницького діалогу. Як його організувати – про це був наш проект «Інтеграція 4.0» 2020-21 рр., де детально розписана українська версія EDP. Нагадаємо головні принципи – риc. 5.
Рис. 5. Головні риси української версії EDP (підприємницького відкриття)
І хоча цей підхід може здаватися іншою методикою вироблення стратегій, у ньому важливо інше – тут іде потужна генерація ідей «знизу», і також відбувається консолідація стейкхолдерів.
Гарними прикладами в УКА 2022 в реалізації цього підходу є численні ініціативи Подільського кластеру моди (деталі – в їх історії успіху на сайті УКА), розвиток нових кластерних ініціатив на Черкащині (агротуристичний кластер), Прикарпатті (поступове визрівання пріоритетів кластерного розвитку) та на Волині (кластер «Західне полісся»). Тут ми бачимо поступовий, але стійкий рух, у якому проявляються в тій чи іншій мірі всі вищевказані 7 принципів EDP.
Власне, на рівні УКА ми бачимо багато інших прикладів міні-проектів, згенерованих шляхом «від проблематики»:
- Розвиток маркетплейс Land4Development, і, зокрема, його частина по аутсоурсингу інтеграторів та розробників, є нашою реакцією на падіння ринків і брак замовлень в інжинірингу, пром. автоматизації та машинобудуванні.
- Аналогічно, платформа та вся програма EIF – це намагання покращити доступ для МСП до фінансів.
- Більший фокус на білатеральних відносинах із сусідами як усвідомлена реакція нашої ще низької спроможності досягати успіху в інтернаціоналізації «відразу й з усіма» і цей перелік можна продовжувати.
Методики в генерації підходів «знизу-вверх» є менш очевидними, ніж у стратегуванні. І все ж, загальним універсальним правилом є планомірні, регулярні наради учасників кластеру з метою ясного вироблення спільних консолідованих пропозицій. Тому чим краще організований цей процес, чим більше й «правильних» учасників до нього залучено – тим швидше й кращими будуть результати.
Підхід бенчмаркінгових аналізів
Це один із дуже потужних, але й недооцінених та відносно складних методів генерації ідей. Складних, тому що вимагає залучення професійних аналітиків, галузевих експертів або консультантів, а також фіксації та широких комунікацій проведених досліджень.
Метод уже широко використовується в УКА та спільноті Industry4Ukraine:
- як було зазначено, велика частина пропозицій стратегії Індустрії 4.0 від 2018 базується на бенчмаркінгу політик і програм І4.0 в ЄС та світі. Ось приклад, і заодно це приклад задіяння іншого партнерського ресурсу для комунікацій.
- у проєкті Національної програми кластерного розвитку до 2027 (2020) є окремий розділ, де надається огляд кластерних програм країн Східної Європи.
- є чимало бенчмаркінгових оглядів секторального рівня, наприклад, у сфері Індустрії 4.0 знову вкажемо на низку європейських проектів, які реалізовувались в рамках програми регіонального розвитку Interreg, у тому числі кластерами ЄС.
- ми також почали робити огляд проектів кластерних асоціацій низки країн, тут є ще більш специфічний огляд проектів і саме для кластерів.
Останні огляди дають чимало ідей щодо генерації власних проектів у напрямку інтернаціоналізації. Наприклад:
- Першочергово варті розгляду проекти вишеградської четвірки, адже це та група країн, до якої нашим кластерам найлегше приєднатись, і тим більш що є спеціальний для цього фонд. Ось кілька реалізованих проектів, уважний аналіз яких 100% дасть вам нові ідеї та можливості партнерства:
- Країни четвірки реалізували проект по кращому обліку, висвітленню та комунікації спроможностей існуючих кластерів. Але ж аналогічна проблема є і в нас.
- Як виходити на зарубіжні ринки (проект інтернаціоналізації) – супер-актуальна тема, але ж ці країни вже здійснили подібний проект, причому разом. Отже, набутий досвід є набагато більшим.
- Проект розвитку сільського туризму, реалізований між Чеськими та румунськими кластерами й АРР, може бути цікавим 10+ кластерам УКА.
- Цікавим є проект CluStrat, який піднімає тему розвитку інновацій на крос-секторальному рівні. Про це в УКА ми багато говорили в 2022, але результати нашої серпневої кампанії є незадовільними – попит на інновації є вкрай низьким серед наших МСП. Цікаво, що в проекті на 3,7 млн євро серед 8 країн була й Україна! Що було зроблено, для кого й де є хоча б якийсь слід, корисний для УКА, – це тема окремого міні-дослідження ). Але сам факт відсутності цих слідів у нинішньому складі УКА говорить про великі розриви між нашою науковою спільнотою та бізнес-об’єднаннями, що й досі не подолані.
- Не менш актуальними для нас є проекти білатеральної співпраці, і ось як це робили між собою чехи та поляки.
- Далі можна «копнути» окремі передові кластери. Ось приклад «Нанопрогресу», чеського кластеру по нанотехнологіям, і який виступав на зустрічі 22 лютого. На сайті кластеру є інформація про 13 реалізованих проектів, і окремі з них, як про Smart.City, чи нано-біотехнології для агрохарчових секторів, можуть бути цікавими на майбутнє нашим відповідним ресурсним центрам.
В аналітиці важливо враховувати також власні дослідження. З останніх відкриттів УКА цікавим є аналітичний звіт Львівського інституту регіональних досліджень від д. е. н. Христини Притули, яка наводить конкретні приклади та ідеї транскордонної співпраці. І це саме той матеріал, який нам так потрібен для Кошице.
Ну, а рекордсменом УКА в цій категорії наразі є проект «Бурштин+» від агенції АСТАР з м. Хмельницький. Він стосується створення «розумної території» в регіоні Бурштину на Прикарпатті, й тут уже розвиваєтсья співпраця трьох наших кластерів, та таких із ще двох країн: Польщі та Німеччини. Ідеї проекту, конкретні цілі та завдання базується саме на вивченні зарубіжного досвіду в указаних країнах, тобто, це і є метод бенчмаркінгу.
Метод фіксації кращих практик та осмислення свого розвитку
Цей метод є також доволі поширеним у практиках Industry4Ukraine, і відтепер – УКА. Практично кожен наш проект, кожна велика конференція завершується звітом про кращі практики. Їх було дуже багато в проекті ClusteRISE, зокрема, є 6 методичних напрацювань, доведених до рівня готових моделей та методик, і представлених окремими звітами.
Якщо говорити останні напрацювання УКА, то в грудні 2022 ми провели 3 обміни на цю тему, й наші поточні практики зафіксовані по кільком напрямам:
- Експорт та Інтернаціоналізація.
- Співпраця з ОТГ та зміцнення ЛДВ.
- Використання інструментів розвитку.
Тут також використовувалися техніки бенчмаркінгу, адже позиціонування тієї чи іншої практики на рівень кращого – це і є встановлення бенчмарку.
Кластерам рекомендується використовувати ці техніки при проведенні власних стратегічних сесій – фіксуючи свої власні здобутки, але також ураховуючи досвід партнерських організацій та спільноти.
Процесно це виглядає так, що коли ми періодично робимо огляд розвитку та напрацювань у тій чи іншій сфері власного розвитку, ми можемо помітити певні важливі речі. Важливо їх фіксувати, осмислювати, перетворювати на кейси, долучати до їх розв’язання експертну спільноту, і це прямий шлях до генерації нових ідей та проектів. Наприклад, у спільній розмові про платформи ми ясно вийшли на необхідність власного ресурсу для підтримки. І це кардинально змінює підходи до будь-яких веб-платформ спільного користування. Іншими словами, якщо ви не закладаєте кошти на супровід такого ресурсу, то ви точно генеруєте ще 1 грантоїдський проект – на виході не буде нічого корисного. Натомість, врахування цього досвіду, правильні уроки та рішення змінюють цілі та завдання наступних подібних проектів.
*********
Маємо надію, що ці 4 методи допоможуть кластерним спільнотам швидше і більш якісно генерувати ідеї та перетворювати їх на повноцінні проекти. Якщо по всім ним потрібні окремі воркшопи чи навчання, давайте знати – на рівні УКА в нас сьогодні достатньо сильних фахівців, щоб це організувати.
Координаційний штаб УКА