За останні три роки кластерна спільнота – більшість якої об’єднана в Українському кластерному альянсі (УКА) – пройшла значну трансформацію. Від розрізнених, слабких і часто формальних утворень ми перейшли до невпинного зростання: з інтернаціоналізацією, впровадженням професійних стандартів, реалізацією інноваційних проєктів і реальним впливом на державні політики.
На сайті УКА вже зібрано 38 історій успіху, які ілюструють внесок кластерів у цифровий і зелений перехід, розвиток інновацій, експорт, підтримку МСП, вирішення регіональних економічних викликів. Щотижня відбуваються події – міжнародні, національні чи регіональні – у яких кластери не просто беруть участь, а й часто задають тон. Через вебінари, консультації, аналітику вони просувають своє бачення розвитку ринків, сервісів, технологій.
УКА співпрацює напряму з провідними європейськими структурами – від директоратів Європейської комісії до національних кластерних асоціацій і урядових організацій. Пропозиції Альянсу включені до ключових державних стратегій – зокрема НЕС-2030, а також до стратегій розвитку МСП, цифровізації, експорту.
Цей перелік досягнень можна ще довго продовжувати. Тому в керівництва УКА було тверде переконання, що популяризація кластерного руху триває успішно, ключові стейкхолдери все краще розуміють його цінність і потенціал.
Однак перше півріччя 2025 року виявило тривожну реальність: велика частина регіональних стейкхолдерів все ще ігнорує ці досягнення. Чиновники різних рівнів, донори, експерти, університети, навіть залучені до кластерних проєктів – часто не усвідомлюють реального стану, ролей і можливостей кластерів. Це досить яскраво проявляється в різних комунікаціях по регіонам України, де й досі можна почути: «в Україні немає кластерів». Участь УКА в кількох конференціях за участі перших осіб держави також підтвердила, що розуміння кластерної тематики й наших позицій серед міністрів і їх заступників залишається вкрай обмеженим. Подібні питання виникли й на окремій зустрічі з представниками університетів. Отже, таких сигналів надто багато, щоб їх ігнорувати. Мова не про окремі дискомунікації – а радше про виклик до системної переоцінки наших комунікаційних стратегій та взаємодії зі стейкхолдерами.
Найяскравіші історії – і які все ще «непомітні» як кластерні
Насправді, ми вже маємо більш, ніж достатньо власних історій успіху, щоб стверджувати про суб’єктність та переваги українських кластерів. Більше того, цих прикладів достатньо, щоб позиціонувати кластери як сучасні інструменти економічних трансформацій, такі необхідні в кожній з державних політик – регіональних, промислової політики, інновацій тощо. Приклади нижче – це вже не про плани чи гіпотези, а про багаторічний досвід та практики провідних бізнес-об’єднань, які впливають на експорт, інновації та регіональні економіки численних секторів ринку.
УАМ – як орієнтир для всіх промислових секторів
Українська асоціація меблевиків (УАМ) – бізнес-об’єднання, яке сьогодні об’єднує понад 300 малих, середніх і великих підприємств, що працюють у меблевому виробництві та суміжних секторах. Асоціація активно розвиває елементи кластерного підходу, зосереджуючи зусилля на експорті, навчанні кадрів, локалізації виробництва, просуванні інновацій та співпраці з міжнародними партнерами.
- Експорт – рушій зростання. Щороку Асоціація організовує участь українських меблевих компаній у 4–5 міжнародних виставках. До війни середній річний приріст експорту меблів сягав 17%, що було одним із найвищих показників серед промислових галузей України.
- Освіта та кадри. УАМ створила «Школу меблевика», яка щороку готує сотні фахівців для підприємств і допомагає частково вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів у галузі. Сьогодні програма масштабовується в регіони – Школа працює у співпраці з місцевими громадами та освітніми закладами.
- Локалізація та інвестиції. УАМ активно підтримує розвиток регіональних кластерів. Її члени беруть участь у створенні промислових хабів і входять до індустріальних парків, зокрема на Рівненщині та Київщині. Асоціація виступає партнером залучення інвесторів: прикладом є інвестиції компанії Kronospan у виробничу базу на заході України обсягом понад 300 млн доларів США.
Для численних кластерів УКА УАМ є національним чемпіоном галузевого розвитку, на якого рівняються інші бізнес-об’єднання.
Львівський ІТ-кластер – «мода на ІТ» та потужний вплив на регіональну екосистему
Львівський ІТ-кластер (300 учасників) одним з перших створив «моду на ІТ» в своєму регіоні. Але ще більш відомий кластер в професійних спільнотах тим, що він єдиний серед бізнес-об’єднань України, хто регулярно проводить масштабні форуми світового рівня. На Львів ІТ-арена щороку збирається близько 5 тис. відвідувачів зі всього світу й до війни це був форум №1 Східної Європи в ІТ-галузі. Форум і зараз продовжує збирати багатотисячні аудиторії, все більше просуваючи продуктові рішення, в тому числі в сфері MilTech. Які інші бізнес-об’єднання в Україні можуть так позиціонувати свій регіон, галузь та, власне, й країну?
Харківський ІТ-кластер – нові стандарти у співпраці з освітніми закладами
Харківський ІТ-кластер (600 учасників) вирізняється унікальними форматами співпраці з університетами країни. В своєму недавньому пості до 10-річчя народження, кластер серед головних результатів відзначає
- Найбільша в Європі мережа ІТ-освіти: 240+ партнерів, 60 університетів у 20 регіонах, 35 000+ школярів і студентів щороку, 1000+ викладачів і менторів з реального бізнесу.
- Завдяки кластеру відкрито 15 цифрових лабораторій у школах і профтехах.
Давайте запитаємо себе, якби такі показники були в промисловців, – можливо ми б не мали таких кадрових проблем сьогодні?
АППАУ – лідер національної Індустрії 4.0-5.0
АППАУ, асоціація промислової автоматизації (70 учасників) також позиціонується радше як кластер національного рівня, сфокусований на розвитку Індустрії 4.0-5.0 в Україні. АППАУ є унікальним об’єднанням за впливом на цей сектор за показниками.
- Кількість виданих пропозицій до стратегій – політик та просвітніх матеріалів Індустрії 4.0 – більше 40. В тому числі, – мова про розробку проєкту національної стратегії Індустрії 4.0. Загалом, АППАУ впровадила в цій сфері більше 20 проєктів, – це посилання дає огляд найбільш значимих.
- Члени АППАУ першими пропонують цілісні стратегії переходу до Індустрії 5.0 – й це задовго до того, як починає реагувати на світові зміни та політики ЄС наш уряд. Наприклад, в 2024 АППАУ представила стратегію подвійного переходу в легкій промисловості – й це єдина дорожня карта, що існує на галузевому рівні в Україні в цій сфері.
Скільки в нас є в Україні асоціацій чи кластерів, що пропонують подібні трансформаційні стратегії й ведуть подібну просвіту в своїх секторах ринку?
IRON – як приклад швидкої реакції на нові виклики ринку
Чимало кластерів є чудовим прикладом реагування на динамічні зміни ринків. IRON кластер зі Львова створений в 2023 році, але вже об’єднує 80 учасників ринку MilTech. По суті, це найбільш динамічний кластер в цій сфері й це найбільший після державного Brave1. Кластер надає цілку низку сервісів для своїх членів (від інтеграції в ланцюги, інтернаціоналізації й до кодифікації продукції), й завдяки чому він швидко зростає. Уявіть собі нашу оборонну стійкість й динаміку змін в ОПК, якби ми мали такі кластери по всім регіонам країни.
УІК та ТЕУ – краща виробнича кооперація й створення спільних продуктів
Кластери на ділі показують як можна посилювати внутрішню виробничу кооперацію в ланцюгах доданої вартості. Український індустріальний кластер є кращим прикладом цього в спільноті УКА. 3 машинобудівні підприємства, які до того не мали ніколи відношення до ОПК, об’єднались й створили свою версію Наземного роботизованого комплексу (НРК), який успішно поставляється сьогодні до ЗСУ. Це яскравий, але все ще унікальний приклад для всіх кластерів як кластери можуть створювати спільні інноваційні продукти.
Подібним чином, Теплоенергетичний кластер України створив 1-шу шерингову модель по прийому та обробці замовлень. Коли 1 завод перевантажений чи йому бракує ресурсів, замовлення розміщується на іншому в мережі кластеру. По суті, це унікальний досвід якого важко знайти в бізнес-об’єднаннях інших типів.
Подільський кластер моди та РММК – вплив на інноваційні регіональні екосистеми
Кластери можуть значно посилювати та розвивати інноваційний потенціал своїх регіонів та індустрій. Подільський кластер моди є одним з найбільш прогресивним в своєму регіоні стосовно кількох напрямків роботи – інтеграції з місцем університетом в EDIH CloTex, створенню школи швейників, створення дорожніх карт по управлінню відходами та створення проєктів з подвійного переходу в легпромі. У всіх цих напрямках кластер має вже конкретні проєкти та успіхи, що впливають на індустрії, й далеко за межами міста та області. Рівненський міжрегіональний медичний кластер розпочав в 2025 році 2 великі європейські проєкти, які в сумі трансформують інноваційний потенціал й не тільки Рівненщини. В рамках обох проєктів передбачені численні активності по розбудові інноваційних екосистем, зростанню стартапів, виробленню нових політик з регіональними структурами системи охорони здоров’я тощо.
Подібних історій чимало в УКА й з 2022, ми системно займаємось їх фіксацією, опрацюванням та промоцією, виділяючи унікальні особливості кластерів та їх специфічні ролі.
Парадокс у тому, що багато хто з стейхолдерів не ідентифікує ці кейси як «кластерні» чи як зразки для наслідування й масштабування.
Міфи VS Реальність
Ці досягнення існуючих кластерів часто залишаються «невидимими» для тих, хто мав би бути їх головними союзниками – чиновників, полісі-мейкерів, університетів, консультантів та донорів. Натомість у публічному просторі все ще звучать заяви на кшталт:
- «В Україні немає справжніх кластерів»
- «Це все – тимчасові ініціативи без стійкості»
- «У нас занадто слабкі МСП, щоб вони могли працювати у форматі кластерів»
- «Кластери просто освоюють грантові кошти, а потім щезають»
- «Держава нічого не робить»…
Очевидно, є немало причин цього стану. На думку автора, однією з головних є розмивання фокусу та фрагментація кластерного руху, що в свою чергу призвело до значного розмивання інформаційного поля, й де домінують дуже різні наративи, в тому числі як вказані вище. Важливо зазначити, що за виключенням УКА, останні 5-7 років кластерну тему рухають не державні структури чи про-урядові організації, а чимало різних організацій, – самі кластери (в тому числі, які не входять в УКА), окремі агенції, міжнародні організації та донори. За останні 3 роки гранти на кластери дійсно роздавались 30+ організаціям, але ці проєкти далеко не завжди приводили до успіху. Багато інфо-шуму періодично продукували й продукують окремі новостворені кластери, чиї досягнення в розвитку своїх територій та галузей не можуть бути вагомими хоча б з причини юного віку.
Якщо резюмувати, то через відсутність законодавчої рамки, відсутність єднання ключових стейкхолдерів та розмитість професійних стандартів ми маємо все ще досить фрагментований кластерний рух й відповідно фрагментоване інформаційне поле. Де є достатньо місця для скепсису, негативу, подальшого ігнорування кластерних стандартів та досягнень справжніх кластерів.
Саме тому, прихильникам кластерного розвитку, але в першу чергу нашим кластерам та комунікаційникам варто знати тверді факти й всіляко їх посилювати, пропагувати й будувати навколо них наративи, що ведуть до руху вперед.
1. Міф – “В Україні немає справжніх кластерів”
Реальність: в Україні існує сьогодні близько 60 кластерних організацій (див мапу УКА), серед яких є близько 25 які за своїми організаційними рисами, спроможностями та напрямками діяльності дійсно відповідають всім визначенням та класифікаціям європейських кластерів.
2. Міф (шкідливе ототожнення) – “Кластери – це неспроможні структури, що займаються грантоїдством”
Реальність: дійсно, на мапі про яку вище, близько 20 кластерів є так званими «прото-кластерами»: вони не є активними, не ведуть регулярної роботи з учасниками ринку, не мають зростання членів, не мають регулярного менеджменту, й часто багато таких організацій «заморожуються» на рівні 5-10 учасників. Є, на жаль, й такі, що створюються виключно для отримання грантів. Однак варто розуміти, що даний наратив плутає причини з наслідками. За дуже рідкими винятками (як місто Львів), кластери ніколи не мали державної чи місцевої підтримки, яка існує практично у всіх країнах ЄС та інших розвинутих країнах, де кластери завжди вважались інструментом розвитку територій, інновацій та індустрій. Крім того, це ототожнення є вкрай шкідливим, адже крім малоспроможних структур є й національні чемпіони й ті, що швидко розвиваються.
3. Міф – “Кластери не мають стандартів, й кожен може назвати себе кластером”
Реальність: кластерна спільнота України працює над встановленням спільних професійних стандартів з 2020 року, відколи з’явився проєкт 1-ої Національної стратегії розвитку кластерів. Сьогодні, вже в рамках УКА, кластери вже працюють над впровадженням професійних стандартів, що відповідають Європейській системі якості ESCA. В 2024 році 3 кластери вже отримали сертифікати цього стандарту – це Львівський та Харківський ІТ кластери, та АППАУ. Стандарт ESCA встановлює планку якості, акцентуючи на спроможностях та досягненнях кластерів в об’єднанні учасників ринку, вмінні налагоджувати співпрацю в рамках кластеру, в тому числі з різними категоріями учасників (як університети), та вкладі в економічні показники своїх регіонів та індустрій.
4. Міф – “Кластери – це завжди про створення спільних інноваційних продуктів” (і якщо ви їх не маєте, ви – не кластер)
Реальність: Серед кластерів УКА менше третини фокусуються сьогодні на інноваціях. Натомість, передові кластери (й приклади яких наведено вище) дійсно мають спільні риси. Вони фокусуються на:
- Об’єднанні та кооперації свої членів по розбудові своїх ланцюгів доданої вартості та розвитку інноваційних екосистем (не обов’язково й не завжди – спільних інноваційних продуктів)
- Зростанню конкурентоспроможності своїх членів, в першу чергу МСП, через надання відповідних сервісів та налагодженню співпраці всередині кластеру
- Створенні та реалізації проєктів і які вирішують спільні проблеми спільнот, регіонів та індустрій, в тому числі як підготовка кадрів, експорт – інтернаціоналізація, освіта та просвіта ринків. Ріст інновацій – також, але це радше для окремих та зрілих кластерів.
Водночас, очікування, що навіть передові кластери завжди створюють спільно інноваційні продукти і в цьому є їх місія – є іллюзіями. Це не підтверджується ні європейською, ні українською практикою. Хоча б тому, що організувати якісь стійкі та постійні формати інноваційних кооперацій – ланцюгів серед 100+ учасників кластеру просто нереально. Натомість, передові кластери дійсно часто входять в інноваційні проєкти з консорціумами в 7-12 учасників, але мова в цьому випадку йде про проєкти, а не продукти. Й ще більша роль кластерів в інноваціях – це в стимулюванні діалогу наука-бізнес, – ніхто не вміє робити це так добре серед інших бізнес-об’єднань, як кластери.
5. Міф – “Держава нічого не робить” (або “Кластери не співпрацюють з державою” )
Реальність: кластери все частіше стають надійними партнерами державних структур в розвитку регіональних економік, індустрій, інновацій та покращенні конкурентоспроможності МСП. В певних сегментах та напрямках розвитку кластери мають низку переваг над іншими типами бізнес-об’єднань саме завдяки своїй здатності, особливих техніках та фокусу на ланцюгах доданої вартості й стратегіях на їх інноваційності, сталості та подвійному переході. Кластерна спільнота системно співпрацює з Міністерством економіки з 2016 року. Наші кластери входять сьогодні в робочі групи та комітети при Мінцифри, МОУ, інших міністерств, які і спіпрацюють з низкою регіональних РОВВ та ОМС.
В 2025-2026 рр спільно з Мінекономіки ми плануємо нові постанови уряду, які специфікуватимуть національний реєстр кластерів (облік відповідно встановленим критеріям) та акредитацію найсильніших кластерів (інструменти підтримки). Ці заходи дадуть можливості:
- Заблокувати «псевдо-кластери» й ті, що створюються виключно для отримання грантів, або ж інших сумнівних цілях.
- Створити ясні «правила гри» та інституційну рамку, в якій ті кластери, які надають більше переваг місцевому та секторальному розвитку й будуть отримувати кращу державну підтримку.
В свою чергу, проєкт Clusters4Regions успішно розвиває відносини з Агенціями Регіонального Розвитку (АРР) та Обласними військовими адміністраціями (ОВА) в 6 регіонах України, де створюються програми підтримки та розвитоку кластерів.
Вже існує велика доказова база тез, що вище – тобто, мова не про якісь суб’єктивні оцінки чи домисли. Наприклад, облік кластерів в Україні з 2021 року ведуть не тільки УКА, але низка міжнародних донорів, зокрема, стан українських кластерів добре проаналізовано й зафіксовано в звіті проєкту EU4Digital в 2024 році. УКА регулярно випускає аналітичні та річні звіти, спеціальні кейс-стаді та історії успіху, які також фіксують прогрес всіх та окремих кластерів за ключовими напрямками діяльності.
Отже, з перспективи УКА дискусії, – в тому числі, з чиновниками різних рівнів, університетами, чи консультантами – на тему «чи існують в Україні кластери» чи «які кластери є справжніми», є надуманими в поточній ситуації. Колегам, хто справді цікавиться поточним станом кластерів, варто просто глибше вникнути в цю тему – інформації більш, ніж достатньо. Але це також проблема наших комунікаційників в УКА всіх рівнів, координаторів та консультантів в поточних проєктах – яким чином регулярно, системно та доступно доводити правдиву інформацію до всіх рівнів, вести просвіту та освіту, залучення широких категорій стейкхолдерів.
Зміна наративів
З усього вищесказаного слідує, що настав час усвідомити шкідливі наративи, які все ще мають місце в кластерних чи дотичних спільнотах (регіональні, галузеві…) – й змінювати їх на більш конструктивні. Якщо важливі регіональні стейкхолдери все ще бачать «порожні вивіски» чи «одні заяви», не вірять в кластери й не розглядають їх як інструменти трансформацій в своїх регіонах – тоді це не просто про відсутність інформації чи невміння доносити правильні меседжи. Це про наративи, які закорінились роками: недовіри, розчарування, знецінення успіхів, навіть коли вони поруч. Це про міфи, які давно не корелюються з реальністю. Й щоб змінити цю картину – нам треба не тільки більше комунікувати, а й діяти як єдине кластерне співтовариство.
Зміна наративів – це про колективний та свідомий зсув фокусу у всіх комунікаціях. Від розмов про «відсутність кластерів» чи їх слабкість, чи виключного фокусу на зарубіжних історіях успіху – до системного підсвічування того, що вже працює. Від знецінення – до визнання. Від конкуренції за ресурси – до партнерств заради поступових, але невпинних змін. Це означає просування нових наративів:
1. Кластери – як драйвери регіональних та секторальних трансформацій й оркестратори індустріальних екосистем. Ми маємо значно більше вірити в кластерну модель, виробляти спільне бачення ключових ролей в економіці країни й промотувати сильні кейси, які вже підверджують ці ролі – в кожній індустрії та регіоні. Комітет комунікаційників, спроби створення якого вже були має запрацювати на повну – є робочим механізмом в реалізації цього завдання.
2. Розгортання тріади Think big -> Start small -> Scale fast. В низці регіонів причиною недовіри є приницип start small – починати з малого (- а далі буде видно), й де кожен кластер надіється виключно на власні сили. Але цей принцип, особливо коли молодий кластер «підвисає» й не має високих темпів розвитку, веде до містечковості, ізоляції, конфліктів всередині й далі – маргіналізації. Насправді нам потрібно будувати широку панораму, візію розвитку в рамках свого сектору чи регіону. Проєкт Cluster4Regions вже генерує для цього готовий механізм – Кластерні ради, які можуть діяти про ОВА – АРР, чи при міських радах. В їх руках тріада Think big -> Start small -> Scale fast може заграти новими кольорами дуже швидко. Й тим більше, що в нас є маса практик, які можна легко й швидко масштабувати. Правильно організований обмін досвідом та поїздки до більш зрілих кластерів, наприклад, серія візитів в Калуші, є найбільш очевидним та кращим інструментом для цього, а заодно й переконання скептиків.
3. Нова етика взаємодії, в тому числі в комунікаціях, передбачає менше критики «з дивану» чи в кулуарах (що власне є проявом містечковості, а часто й невігластва), й більше конструктивної співпраці. Нова система вимагає нової культури комунікації, визнання успіхів інших кластерів, взаємоповаги та колективного фокусу. На практиці це означає, що наші кластери мають помічати та промотувати наші колективні здобутки й значно більше уваги приділяти міжкластерній співпраці. Нові ініціативи як «Лідер практики» та Pay it forward, які УКА запускатиме в 2-му півріччі саме на це й націлені.
Ці зміни наративів є дуже важливими в ці складні часи й вони можливі лише тоді, якщо самі кластери вірять в силу своїх спільнот. Вже сьогодні українські кластери не просто існують – маленькими кроками вони змінюють свої сектори та регіони, і крок за кроком ми можемо їх трансформувати. І саме цю правду нам необхідно зробити видимою для всіх наших партнерів.
Дирекція УКА закликає кластери, всіх стейхколдерів кластерного руху – об’єднуватись навколо цих наративів, нових механізмів та ініціатив, що вже пропонуються в планах УКА.
Юрчак Олександр, СЕО УКА.