Частина 3 – завершальна
Третя частина завершує серію публікацій про стійкість українських кластерів, як складову загальної стійкості бізнес-спільнот. Перша частина наводить приклади стійкості українських кластерів, друга – аналізує світовий досвід й пропонує чек-лист за категоріями стійкості. В третій надається аналіз інструментів для посилення стійкості, що вже пропонуються державою з 2022 року. Разом з тим, йдеться про зони росту та впливу, де додавання чи інтеграція з кластерними інструментами значно б сприяло стійкості економіки за різними секторами та напрямками.
Що зробила держава
Українські міста та регіони, які подалі від лінії фронту перебувають у відносній безпеці й переважна більшість підприємств продовжує працювати як і в мирний час. Якщо не брати до уваги постійних повітряних тривог, інколи може здаватись, що війни немає – повністю працюють енергосистеми, транспорт та сполучення, комунальні господарства, школи та лікарні, ресторани та торгові центри. Головна заслуга в цьому, в першу чергу, належить Силам оборони, включно з численними структурами протиповітряної оборони. Натомість, ключова роль та заслуга в забезпеченні стійкості та життєдіяльності цивільних об’єктів, підтримці економіки та бізнесу належить державних органам влади – уряду, регіональним адміністраціям та органам місцевого самоврядування.
Перелік заходів, що вжив уряд з початку повномасштабної війни є великим, й на 2024 найбільші сталі та ефективні з них сфері промисловості були інтегровані в програму «Зроблено в Україні». Це відповідає чинникам категорії В «Операційна ефективність та стійкість ланцюгів доданої вартості» 2-ої частини статті. Зокрема, уряд ввів інструменти як
- Стимулювання попиту та локалізації: розширення переліку товарів із вимогою локалізації у держзакупівлях. Окремо, уряд передбачив компенсацію вартості на придбання продукції вітчизняного виробника (25% – с-г техніка та 15% на транспорт, енергетичне машинобудування, комунальну техніку тощо). Разом це створює прогнозований внутрішній попит.
- Фінансування та гранти: продовження кредитування «5-7-9», гранти на переробку (до 8 млн грн), мікро- та ветеранські гранти, пільги для значних інвестицій, підтримка розвитку інфраструктури індустріальних парків.
- Індустріальні парки позиціонуються як окремий інструмент промислової політики, що пропонує виробникам звільнення від імпортного ПДВ та мита на виробниче обладнання, звільнення від податку на прибуток на 10 років, право громади надавати пільги по місцевих податках, можливості фінансування з бюджету на підведення інфраструктури тощо. За 3 роки кількість ІП зросла в вдвічі й перевищує сьогодні 100.
- Енергетична стійкість бізнесу: «Зелена платформа», податкові/митні пільги на імпорт енергообладнання, спрощення приєднання власної генерації, можливість продажу надлишків у мережу.
- Експорт та страхування ризиків: кредитні продукти ЕКА для експортерів, підтримка національних стендів (NAZOVNI та Офіс розвитку підприємництва та експорту), ухвалено закон, що дає ЕКА право страхувати інвестиції від воєнних ризиків (доповнює MIGA/DFC).
- Релокація виробництв: державна програма переміщення підприємств у безпечніші регіони (761+ компаній переміщено; 35 тис.+ робочих місць збережено/відновлено).
На 2024–2025 уряд заявляє ≈70 млрд грн під проєкти «Made in Ukraine» (іпотеки, гранти, індустріальні парки, інвестиції). Окремо варто зазначити про грантові програми для мікро- малого та середнього бізнесу, – суми тут коливаються від кількох десятків тисяч гривень до мільйонів.
На рівні органів місцевого самоврядування також існують різноманітні програми підтримки МСП, вразливих соціальних груп тощо – див як приклад огляд ваучерних схем Львівської міської ради.
Дієвість інструментів – точки дотику до кластерів
Тисячі підприємств вже скористались наданими інструментами, й безумовно, ці заходи – «скелет» коротко- та середньострокової стійкості, оскільки:
- Значно збільшують внутрішній попит й, відповідно, виробництво (локалізація, кешбек). Це стало сильним запобіжником падіння оборотів коли внутрішні ринки значно впали.
- Фінансова підтримка дає «кисень» для CAPEX/OPEX (5-7-9, гранти, індустріальні парки) на модернізацію, нові виробництва та швидкий time-to-market.
- Знижуються енергетичні перебої (власна генерація, пільги, зелені фінанси), що забезпечує безперервність виробничих операцій.
- Потенційно, можуть зменшуватись воєнні ризики інвестицій/експорту (страхування ЕКА + MIGA/DFC, продукти для експортерів), що відкриє проєкти, які без цього не стартують.
- Підтримується географічна стійкість (релокація) → диверсифікація розміщення виробництв.
Загалом, ці інструменти повністю відповідають викликам військового стану. Водночас, кластерні політики та інструменти ще не є в полі зору уряду чи регіональних адміністрацій. 2 проєкти тільки розпочались в 2024-25 рр, це
- Accelerate GDT (Interreg Europe), де передбачено створення національної політики
- Clusters4Regions (підтримується UCORD) – створення кластерних програм в 6 регіонах.
Accelerate GDT має сприяти поширенню кластерних програм по іншим секторам та галузям, шляхом підтримки кластерів через 3 інструменти:
- Загальну концепцію кластерної політики, що дасть всім стейкхолдерам перше законодавче підгрунтя
- Національний реєстр кластер, що встановить мінімальні вимоги відповідності кластерним організаціям
- Програму акредитації кластерів, де буде цільова підтримка найбільш перспективних організацій.
В свою чергу, регіональні програми, вже розроблені в рамках проєкту Clusters4Regions пропонують різноманітні інструменти підтримки кластерів – головним чином, це ваучери, мікро-гранти та цільові заходи, направлені на ріст спроможностей, навчання кластерних менеджерів, орг. розвиток, розробку проєктів, інновації тощо.
Як бачимо, кластери УКА, наші партнери вже тісно співпрацюють з владою й загалом, чимало інструментів плануються для введення в 2026-27 рр.
Водночас, й з точки зору посилення загальної стійкості регіонів та індустрій, варто звернути увагу на інтеграційні чи синергетичні напрямки, які мало або взагалі не розглядаються зазначеними проєктами:
- Значно більшу увагу, з періодичним аналізом та координацією на урядовому рівні необхідно приділити галузевим програмам критичних індустрій – й з долученням до них інструментів, в яких вже є велика присутність кластерів (як ECCP, EEN, EDIHs тощо). Зараз ці інструменти виглядають розрізнено й не скоординовані на рівні галузей чи технологічних секторів. Немає координації також між різними мережевими структурами як кластери, бізнес-асоціації та ТПП. Належна координація дозволила б включити національний supply-chain matchmaking на рівні цілих галузей й з підключенням їх до європейських мереж. Це в свою чергу дозволило б покращити імпортозаміщення чутливих компонентів (особливо з китайських на європейські), та покращити спеціалізацію українських підприємств.
- Масово ввести та уніфікувати механізми ваучерів та грантів на спільні послуги в кластерах — їх можна встановити не тільки через регіональні програми, але й національні програми, як «Зроблено в Україні». Дуже добре, що держава стимулює попит на ринку, але сьогодні практично немає таргетованої підтримки кластерних сервісів, які могли б швидше закривати вузькі місця в ланцюгах та екосистемах. Наприклад, кластери могли б взяти на себе вирішення завдань, які є сьогодні дуже актуальними в багатьох галузях
- Створення спільних центрів прототипування та R&D, – це вже давно критично для секторів Dual-Use / MilTech
- Прискорювати шлях до сертифікації – через створення випробувальних лабораторій, допомогу в проходженні сертифікації тощо
- Забезпечувати брокеридж та мечмейкинг попиту та пропозиції для індустріальних парків, а також для університетів, EDIHs тощо в сфері інновацій.
- Створювати нові ланцюги переробки та прискорювати ріст інновацій в чутливих секторах (ОПК, технології подвійного призначення, критична інфраструктура).
- Прискорювати шлях МСП до інтернаціоналізації та інтеграції в європейські індустріальні та інноваційні екосистеми.
- Створювати нові школи та курси перепідготовки – перекваліфікації персоналу
- Вирішувати питання імпортозаміщення
Цей перелік далеко не повний, й частина кластерів вже це робить власними силами. Але радше «не завдяки, а всупереч» – оскільки рівень державної підтримки кластерів всі останні роки є практично нульовим. Відтак приклади вкладу кластерів в загальнонаціональну стійкість, приведені в 1-ій частині публікації, не є системними та масштабованими, як могли б бути. Звісно, є велика надія на 2 вищенаведені, флагманські проєкти, але ще надто рано говорити про реальний запуск цих програм.
Програми УКА по розвитку галузей – як шлях до європейської інтеграції
В 2024 УКА зробив першу спробу переходу на програмне планування за секторами та галузями. Попередній підхід – «давайте згенеруємо проєкти, хто які може», – мав очевидні недоліки, як брак розуміння стратегічних, довгострокових пріоритетів та відповідного планування. Низка кластерів УКА почала переключення на середньо-строкове планування, фокусуючись на глибинних секторальних проблемах й пропонуючи відповідні рішення. Таким чином, в портфелі цих програм та проєктів ми знаходимо –
· Портфель 40+ проєктів з фокусом на екосистемні рішення: подвійний перехід, інтернаціоналізація, reskilling, розвиток кластерного менеджменту й що базується на візії кластерів як «оркестраторів» індустріальних екосистем. УКА наголошує що це саме те, що потрібно для операційної стійкості ланцюгів.
· Стратегічні ініціативи Clusters4Defense / Clusters4Health / Clusters4Reskills – є першими спробами формування програм на рівні кластерів. Підтримані Ресурсними центрами чи комітетами, куди входять декілька кластерів, вони напряму «лягають» у критичні розриви: оборонні/dual-use ланцюги, реабілітація ветеранів, вирішення питань кадрового дефіциту.
· Найбільш формалізованою є програма Clusters4Defense, де ясно специфіковані 5 ключових напрямків і в 2025 році кластери запропонували близько 40 проєктів з ними. Всі ці проєкти – яскрава ілюстрація як закривати розриви в ланюгах, підвищувати їх інноваційність та стійкість.
· Екосистемні інструменти відображені проєктами з розвитку дорожніх карт подвійного переходу за галузями, й найбільш універсальними їх проєктами (входять в карти) як мережа центрів прототипування колективного користування; ESG Cluster Hub (зелена сертифікація/доступ до зеленого фінансування), тощо — разом вони безпосередньо додають операційної спроможності МСП у кластерах.
· Розвиток кластерного менеджменту: крім класичної школи навчання кластерному менеджменту УКА розглядає як ключову проблему Лідерства. Відповідно, в планах УКА є запуск академія лідерства, й також впровадження інструментів розвитку – сертифікації кластерів, про які вже згадувалось (національний реєстр, програма акредитації, регіональні програми тощо).
Однак, на 90% ці програми та проєкти поки на папері, – кластерам критично бракує визнання державою та міжнародними партнерами, й відповідного фінансування цих програм. Власними силами, тобто бізнесу, і який переважно й сам потребує підтримки, виконувати екосистемні проєкти на десятки мільйонів євро – просто нереально.
(Не) Розуміння ролей кластерів та інших мережевих структур
Це не визнання й нерозуміння ролей кластерів державою проявляється в багатьох речах – від того, як експерти УКА постійно керегують нові урядові стратегії (й навіть стратегію МСП, де в перших версіях взагалі не згадувались ні кластери, ні інші бізнес-об’єднання), й до нових – на рівні регіонів, де цього розуміння так само бракує. В контексті даної статті, вкажемо тільки на окремі больові точки хибних підходів держави
· Індивідуальний підхід до МСП замість екосистемного – більшість інструментів що пропонує сьогодні держава націлені напряму на окремі МСП. Загалом, ясно, що МСП – це “основа основ”, вони є кінцевими бенефіціарами цих інструментів. Але як і чому «напряму» уряд чи рег. органи влади хочуть охопити десятки тисяч підприємств по всій країні – незрозуміло. Більше того, такий підхід не вирішує виклики у ланцюгах постачання, спільній інфраструктурі та сервісах, де реальна додана вартість створюється колективно.
Більш оптимальний підхід, і який давно використовується в ЄС та розвинутих країнах світу – це розглядати кластери та інші бізнес-об’єднання, як «точки входу» для масштабування цих програм і забезпечення більш системного ефекту.
· Надмірна централізація інструментів. Часто всі механізми реалізуються через держагентства, що створює ризик дублювання або бюрократичності. Велика війна дуже добре показали неефективність цього підходу, особливо в перші роки – маса критичних ланок в системі забезпечення військ зброєю, амуніцією, а також потреб населення забезпечувалось волонтерськими фондами, та іншими мережевими структурами, а не державою. Цих прикладів – маса. Ще й досі, фонд “Повернись живим” має бюджет в 300 млн грн на постачання різних видів зброї та амуніції (вкл з бюджетом на R&D в 120 млн грн), й формує численні напрямки нових продуктів для ЗСУ.
Відповідно, замість ігнорування цієї реальності варто інституціоналізувати цей підхід – повністю або частково делегувати частину функцій по оркеструванню регіональних чи секторальних екосистем зрілим кластерним організаціям, як операційним агентам на місцях, які вже мають довіру бізнесу та мережі контактів.
· Проєктність замість стійкої інституційності – переважна більшість донорських ініціатив зазвичай короткострокові, що не дає змоги розвивати сталі операційні моделі. Можна навести цілу низку програм та проєктів донорів, які в минулі 5-7 років начебто мали підтримувати кластери. Але в результаті ми бачимо десятки мільйонів євро, подріблених на сотні малих та мікро-проєктів, й без жодної координації. Наслідок – ефект для розвитку кластерів є дуже сумнівним.
Правильний підхід полягає в тому, щоб український уряд, й керуючись власним довгостроковим баченням, забезпечив системне фінансування кластерних структур у довших циклах (3–5 років) й відповідно чіткій стратегії розвитку цих мереж як важливого суб’єкта економіки. Тільки в цьому випадку вони можуть стати стабільними партнерами держави й донорів.
· Недостатня інтеграція у промислову, оборонну та інноваційну політики. Сьогодні кластери майже не залучені до програм «Made in Ukraine», індустріальних парків чи оборонних програм. Й цим самим ігноруються виклики та можливості, притаманні саме кластерам.
Уряду варто розглядати кластери як платформи реалізації цих окремих інструментів, зокрема для локалізації, сертифікації, інновацій, подвійного переходу та виробничої кооперації.
Підсумовуючи, недостатнє визнання кластерних організацій та нерозуміння їх специфічних ролей в сталості та стійкості економіки є кореневою причиною цих помилок. В Україні кластери часто сприймаються як бізнес-асоціації, хоча у світовій практиці вони — це оператори екосистемних сервісів, які ніякі інші бізнес-об’єднання не реалізують (брокеридж та мечмейкинг в ланцюгах постачання, подвійний перехід МСП, створення спільних центрів R&D, лабораторій, навчальних платформ тощо, – див перелік вище).
Пріоритети стійкості від УКА
Отже, аналізуючи поточні пропозиції, проєкти та спроможності кластерів по відношенню до існуючих державних програм та інструментів покращення стійкості під час війни, й враховуючи стратегічні виклики економіки, пріоритетні напрямки стійкості можна сформувати наступним чином:
- Кластеризація економіки та її ключових секторів – й, в першу чергу, через визнання кластерів й посилення їх інституційної спроможності. Кластери вже давно є суб’єктом економіки, але все ще не визнаним державою.
Головні інструменти: національна, державна політик; секторальні й регіональні програми розвитку та підтримки кластерів; навчання кластерних менеджерів; національний реєстр, стандарти кластерного менеджменту та програма акредитації. - Розвиток ЛДВ – закриття розривів, більший фокус на переробці, підвищення технологічності та модернізації виробничих потужностей, збільшення інноваційності та подвійного переходу МСП.
Роль кластерів: оркестратори ЛДВ та індустріальних екосистем.
Головні інструменти: застосування ваучерних та інших схем (акредитація, реєстри тощо) для підтримки колективних сервісів – як професійний, індустріальний брокеридж та мечмейкинг, ведення платформ supply chain, агрегування та колективна промоція до МСП інших сервісів, що створені державою, вкл з ІП, сертифікацією, грантами на переробку тощо; вирішення завдань з перепідготовки – перекваліфікації персоналу; питання імпортозаміщення; створення нових ланок та цілих ланцюгів. - Розвиток та підтримка галузевих, секторальних та регіональних інноваційних екосистем. В УКА ми давно дійшли висновку, що розвивати інноваційні екосистеми потрібно диференційовано – за конкретними галузями, технологічними секторами та регіонами.
Роль кластерів: консолідатори та промоутери своїх інноваційних екосистем. Обидві ці ролі є дефіцитні сьогодні по більшості секторів та регіонів.
Головні інструменти: аналогічно як в ЛДВ, тільки тут йдеться про колективні сервіси необхідні для виконання інших функцій, більш специфічних до інноваційних екосистем – підтримка заходів, спрямованих на консолідацію, облік інноваторів та акторів екосистем, мережування, й побудову відповідних дорожніх карт розвитку; створення центрів прототипування та R&D колективного користування; брокеридж та мечмейкинг з університетами та EDIHs; активна промоція інновацій до МСП; тощо. - Розвиток інтернаціоналізації та експорту МСП – українські кластери природньо мають бути чемпіонами в єднанні з європейськими кластерами й одними з лідерів в долученні до інших мереж та програм, що пропонуються Європейською комісією. Ми вже маємо розвинуті зв’язки та сполучення з десятками кластерів та інших бізнес-об’єднань ЄС, що дає змогу долучати до євро-програм сотні й тисячі українських МСП. Однак ці напрацювання та зв’язки поки що ніяк не враховуються в державних програмах, й координації немає.
Роль кластерів: лідери (одні з) на рівні інтеграції європейські ЛДВ та екосистем.
Головні інструменти: підтримка різноманітних консолідаційних та інтеграційних заходів по інтеграції в ЄС (в т.ч. спільно з ТПП, ЕЕРО, Nazovni); ваучери на підтримку кластерних делегацій на виставки, бізнес- та торгові місії; участь в євро-заходах ЕССР; підтримка програм гармонізації з євро-стандартами тощо. - Підтримка критичних індустрій
Перелік критичних індустрій є добре відомим – крім ОПК, це також транспорт, енергетика, інфраструктура; медицина та охорона здоров’я; продукти харчування та першої необхідності. УКА був створений для того, щоб допомагати цим індустріям пережити
Роль кластерів: партнери державних структур в подоланні екосистемних викликів критичних індустрій.
Головні інструменти: можуть включати ті, що вказані вище по ЛДВ та інноваційним екосистемам. В низці випадків кластери можуть наділятись особливими ролями та функціями в залежності від їх зрілості та необхідності в них державних структур.
Цей перелік є попереднім й буде винесеним на обговорення кластерів УКА та наших партнерів з державних структур. Коментарі та пропозиції вітаються.
Юрчак Олександр, СЕО УКА.