Skip links

Співпраця бізнесу, освіти й науки: про виклики та нові формати співпраці в 2023 – частина 2

До конференції 7 лютого в КПІ, частина 2

До конференції  7 лютого в КПІ  вийшла 1-ша частина публікації про перспективи співпраці кластерів, МСП, науки та освіти в 2023.  В цій частині ми завершуємо цей огляд й переходимо до розгляду змін та головних проектних ініціатив, які Український кластерний альянс розглядає спільно з університетською спільнотою в 2023.

 Отже, в попередньому огляді ми розглянули 5 викликів – створення Центрів 4.0 та DIH, підготовка та перепідготовка кадрів у виробничих секторах, просвіта традиційних галузей та їх прискорення в подвійному цифровому та зеленому переході, регіональні ландшафти інноваторів Індустрії 4.0, а також інтеграція в європейський інноваційний простір. Зараз, давайте розглянемо ще 1 виклик – головний для УКА, про стан кластерної співпраці.

Кластерна співпраця на регіональному рівні.

Університети та НДІ є інтегральною, складовою частиною інноваційних екосистем, які в свою чергу кластери зміцнюють, розвивають та спрямовують. З точки зору policymaking кластери є ефективними інструментами розвитку екосистем та її більш свідомими суб’єктами – саме вони формують її контури задають вектори та параметри розвитку. Іншими словами, університети позиціонуються радше в ролі виконавців замовлення щодо розвитку інноваційних програм та політик, а також підготовки кадрів, тоді як кластери та бізнес-асоціації – мали б бути замовниками (тобто, справжніми policymakers).
Подібний розподіл відображається практиками та досвідом ЄС, а також в Україні.  Наприклад, саме так зараз розподіляються ролі в Україні між ІТ-галуззю та
місцевими університетами в підготовці кадрів та навчальних стандартів. Регіональні
Органи Виконавчої Влади (РОВВ) та Органи Місцевого Самоврядування (ОМС) мали б
доповнювати цю картину, й особливо це важливо для напряму смарт-спеціалізації,
який є засадничим для сучасних регіональних економічних стратегій.

Напрацювання та поточний стан співпраці:

Наша модель інноваційної екосисистеми промислових хайтек відображає вищевказаний
розподіл – кластери та державні установи позиціонуються в зоні 1 (policymakers), тоді як університети та НДІ – в зоні 2 (інкубація, – початок інноваційного циклу). На платформі Industry4Ukraine в період 2019-21 є маса напрацювань щодо окремих положень та напрямів розвитку цієї моделі. Рекомендуємо зокрема

· Аналітичний звіт проекту «Інтеграція 4.0» аналізує 5 регіональних стратегій до 2027, стан в цих регіонах в періоді 2019-21 рр. і є найбільш детальним аналітичним напрацюванням в Україні на тему регіональної смарт-спеціалізації. Звіт чітко фіксує майже свідомий курс РОВВ на деіндустріалізацію економіки країни. Цей звіт також вказує, що ніякого ефективного діалогу між владою, наукою та бізнесом, а також кластерами не відбувається. Головним свідченням цьому є майже повна відсутність в регіональних стратегіях конкретних цілей, пріоритетів, а головне проектів по розвитку секторів з високою доданою вартістю в більшості регіонів країни.

·  В проектах розвитку кластерів (ClusterRISE) та смарт-спеціалізації (Інтеграція 4.0) вийшло більше 30 публікацій. Всі вони стосуються стану та розвитку інноваційних екосистем в виробничих секторах. Рекомендуємо цей огляд
вказаних напрацювань
.

·  В розширення та поглиблення положень моделі інноваційної екосистеми промислових хайтек, напрацювання експертів платформи включають цілу низку інших важливих методичних та стратегічних документів – як формат головних КРІ по розвитку регіональних інноваційних екосистем, формат проведення установчих сесій для смарт-спеціалізації (українська версія підприємницького діалогу EDP), методика запуску регіональних кластерів, рекомендований комплекс заходів по розвитку інноваційних екосистем на рівні регіону, формати проведення технологічно-інноваційних днів в регіонах, тощо. Чимало з них відображені офіційним звітом проекту ClusteRISE.

За рівнем цих напрацювань, їх кількістю, конкретикою, глибиною та орієнтацією на справжні виклики розвитку бізнесу та інновацій в регіонах України, вони значно випереджають будь-які інші, – див. на платформі Industry4Ukraine. Більш свіжі документи, дотичні до вказаних тем учасники кластерної спільноти можуть знайти
також в Базі знань УКА, розділ «Кластерні політики».

 Виклики:

Оглядаючись назад, можна резюмувати, що в період 2019-21 відбувався справжній ренесанс регіональних політик та програм, включно з закладенням фундаменту в теоретичні та практичні положень інноваційних екосистем. Певні розбіжності в поглядах на розвиток від кластерів, університетів та владних структур з точку зору формування нових довгострокових стратегій є закономірними, але в тому і є суть об’єднавчих процесів, щоб їх інтегрувати.

Але відразу виникає питання до учасників цих процесів, – чи виведені уроки, правила й кращі практики взяті на озброєння всіма ключовими стейкхолдерами чи ні? Або ж, по-іншому, й враховуючи досить великі потоки комунікацій на платформі Industry4Ukraine в 2019-21 рр, –  в якій мірі вони взяті? Попередні відповіді на ці питання виглядають наступним
чином 

  • Однозначно, за минулий період, свою роль рушіїв інноваційного розвитку підтвердили кластери України. Об’єднання в УКА дає нові, небачені раніше можливості посилення впливу кластерів на регіональні політики та їх перетворення на справжній потужний інструмент регіонального розвитку. Однак, ця перспектива ще попереду – наразі, дуже мало кластерів, особливо молодих, вивчили та користуються методичною базою платформи Industry4Ukraine
  • Натомість, рівень усвідомлення, прийняття та використання іншими категоріями цих напрацювань, з одночасними процесами численних викривлень європейських положень смарт-спеціалізації в практичній реалізації є, безумовно, найбільшим викликом в прискореному розвитку екосистем. 

Відповідно, адвокація та лобіювання політик кластерів та прогресивних спільнот промислових та хайтек секторів залишаються найбільшим викликом на прийдешні роки.

Іншими словами, займаючи ключові чільні позиції на владному олімпі, переважна більшість чільників у владних структурах просто не розуміє складності викликів та завдань, які стоять перед економічними секторами, вони не мають відповідних стратегій та інструментів, й немає адекватного бачення змін. А в ряді випадків є сумніви щодо наявності політичної волі до цих змін. Тому немає нічого дивного в тому, що проєкт Національної стратегії кластерного розвитку, підготовлений експертами платформи Industry4Ukraine ще в 2020 жодного разу не розглядався на нарадах Мінекономіки, чи будь-яких інших міністерств. Очевидно, що там немає запиту на такі речі, бо взагалі немає розуміння для чого потрібні кластери і як будувати новітню, інноваційну економіку країни. 

В контексті поточного стану варто також розуміти, що війна може відкинути нас в інноваційному розвитку на багато років назад. Вона привнесла масу нових викликів – від стрімкого падіння попиту на інновації на вітчизняному ринку, зменшення державного фінансування, втрати кадрів й банальної заборони на виїзд чоловіків. З іншого боку, війна стимулювала небачену раніше підтримку України й відкриває масу нових можливостей. Отже, чи зможемо ми протистояти загрозам й ефективніше реалізовувати нові можливості залежить від нас самих, точніше – від нашої готовності змінюватись.

Швидкість рішень – головна зміна в поведінці учасників спільноти в 2023

Зміни вже йдуть і їх багато. Однак, чинник часу є критичний. Дуже влучно цю тезу про кризу часу сформулював для  учасників Давоського форуму наш Президент в минулому січні   – «Від … закликів до рішучих, ефективних та спільних дій слід додати ще один. Це заклик до швидкості. Швидкості ухвалення рішень». Паралелі між військовим контекстом (швидкістю поставок зброї) та економічно-інноваційним очевидні. Як в першому, так і в другому випадку, учасники мають приймати швидкі рішення.

На численні виклики приведені в цій та попередній статті Український кластерний альянс очікує прийняття важливих рішень. Ми самі демонструємо цю динаміку та швидкість. Ми обєднались в березні 2022 без жодного бюджету, виключно на волонтерських засадах. За рік ми обєднали більше 50 організацій кластерного типу, створили ефективну управлінську
структуру, яка почала надавати сервіси кластерам та МСП. Ми принесли майже 1 млн євро на підтримку інноваційних МСП та стартапів, розвинули мережу зарубіжних партнерів, включно з топ-асоціаціями та Європейською комісією, й завдяки їм маємо вже цілу низку форумів та проектів на 2023 як підкріплюються фінансово. Все це – про реакцію на виклики. Ми зрозуміли, що тільки в об’єднанні та співпраці ми можемо бути сильнішими й більш адекватно реагувати на загрози та можливості. 

Отже, подібну швидкість реакції сьогодні мають демонструвати наші партнери по розвитку інноваційних екосистем –  університети, НДІ, агенції розвитку та владні структури.

Які рішення необхідно приймати та як це робити

Звісно, ми не будемо розповідати про рішення на рівні окремих партнерських організацій – це їх власна справа. Але в тому, що стосується спільних позицій та УКА, ось наші 3 ключові пропозиції до конференції 7 лютого в КПІ 

1. Перші спільні формулювання ключових спільних позицій та обєднання навколо них. Очевидно, що це і є основа справжньої консолідації. Механізм вироблення та фіксації – це спільні Меморандуми та Резолюції. Зокрема, на 7 лютого для конференції в КПІ ми готуємо 

  • Спільну резолюцію УКА та  Університетів щодо розширення мережі DIH в Україні та їх приєднання до європейської 
  • Меморандум щодо збільшення та поширення кращих практик в дуальній освіті 
  • Меморандум (між окремими учасниками) по співпраці в технологіях подвійного призначення


2. Нам потрібен «голос» Університетів щодо спільних позицій Індустрії 4.0-5.0. Якою є їх позиція щодо недавніх заяв МОН про Освіту 4.0? З боку УКА чи платформи Industry4Ukraine ми не мали жодного обміну з МОН чи іншими міністерствами стосовно цієї програми. Отже, як можна говорити про освіту 4.0 й на базі Індустрії 4.0 без подібного діалогу влади з лідерськими бізнес-обєднаннями в цій сфері? Як можна говорити про Освіту 4.0, коли Україна немає жодної ефективної стратегії по впровадженню Індустрії 4.0, а більшість наших пропозицій не мають практично ніякої підтримки від держави? Як самі провідні технічні університети бачать майбутню Індустрію 4.0-5.0, де їх точки перетину з бізнесом? Університети, як безпосередні учасники цієї програми мають активніше й швидше формувати власні позиції та приймати відповідні рішення. 

      3. Нам також потрібні спільні рішення щодо перезапуску (відновлення, посилення стійкості тощо) регіональних інноваційних екосистем. Спроби такого обєднання та відповідних рішень вже були в Харкові восени 2021 року.  Тоді ми, саме на кластерному рівні, зуміли об’єднати та домовитись про співпрацю між ключовими стейкхолдерами місцевої інноваційної екосистеми. Як цей процес має виглядати зараз в умовах війни? Які пріоритети? Де і в чому потрібна співпраця між учасниками екосистеми? Ясно, що відповіді на ці питання є різними для різних регіонів. Але відповідати на них потрібно вже зараз. Адже виклики – величезні. Й приймати ми їх можемо тільки разом.  

      Правління  УКА запрошує кластери України та університети долучатись до обговорень конференції 1-2 березня в онлайн.
Саме там ми перезапустимо нашу співпрацю в новому форматі й приймемо важливі рішення на 2024. 

We use cookies to provide the best web experience possible.
Explore
Drag