План експортних заходів до кінця 2022 представлений на сайті Українського кластерного альянсу та включає щонайменше 10 міжнародних заходів. Цей графік ще не повний, позаяк нові пропозиції від євро-партнерів, а також нові потреби виникають майже щотижня. Все це відкриває нові й дуже хороші можливості для інтернаціоналізації кластерів УКА та наших членів. Маючи вже досвід і напрацювання перших 6 місяців, ми можемо рухатися ще швидше. Але, з іншого боку, чи готові самі кластери, їх члени, чи достатні загалом наші колективні спроможності?
Головні виклики
Умовно, головні виклики у цій сфері експорту-інтернаціоналізації УКА можна розбити на 3 категорії:
- Перешкоди, пов’язані з відсутністю централізованих урядових програм підтримки експорту та актуальними проблемами в цій сфері. Перелік цих проблем є добре відомим, їх спектр коливається від заборони на виїзд чоловіків і до відсутності цільових програми підтримки найбільш критичних секторів, як машинобудування.
- Складнощі позиціонування низки секторів на міжнародній арені– є другим і дуже великим викликом. Якщо проблеми експорту с.-г. та продовольчої продукції зводяться виключно до вирішення логістичних проблем, то з продукцією хайтек-промисловості все значно складніше. Тут мова не йде про повернення до режиму business as usual, а радше про зміну позиціонування шляхом проведення цільових і потужних маркетингових кампаній. Адже сьогодні нам необхідно переконувати міжнародних партнерів і клієнтів, що українські виробники спроможні дотримуватися своїх зобов’язань в умовах війни, і коли в країні практично немає безпечних місць. У силу низки причин для складних промислових секторів робити це значно важче, оскільки ризики для міжнародних партнерів тут є значно вищими. І ніхто сьогодні не хоче їх брати на себе.
- Недостатні внутрішні спроможності МСП і самих кластерів УКА є третьою категорією очевидних викликів. Нарікань на неготовність більшості вітчизняних МСП, особливо у складних, середньо- та високотехнологічних секторах, було багато й до війни. Зараз і поготів, і фактично нам дуже важко відповідати викликам п. 2 і тим величезним можливостям, які відкривають нам країни євроатлантичного блоку. Видається на те, що більшість стейкхолдерів, уключно з центральною владою та міжнародними донорами не зовсім розуміють цей стан МСП, інакше б їх реакція на проблеми була швидшою та більш дієвою.
Тепер детальніше про всі ці виклики та їх рішення, й у контексті вже існуючих попередніх напрацювань УКА.
Просування програми Експорту-Інтернаціоналізації до уряду
Свіжа статистика про експорт України за січень-липень яскраво демонструє обличчя нашої сировинної економіки. Тобто, нам відносно легко експортувати сировину, в першу чергу сільськогосподарську, і тут позиції України в світі залишаються сильними. Для цього достатньо відновити логістичні шляхи, що й було частково зроблено впродовж липня-серпня. А зовнішня кон’юнктура є досить сприятливою для експорту сировинних товарів.
Натомість, наші пропозиції до уряду від червня були про інше – про те, як уникнути загроз повної деградації та знищення середньо- та високотехнологічних секторів промисловості, де складнощі експорту-інтернаціоналізації є в рази вищими. І які (ці сектори), між іншим, є основою ОПК. Тут залежність від державної підтримки є також набагато більшою, ніж у сировинних галузях.
Нагадаємо, що наші пропозиції стосуються 3 категорій антикризових дій і включать 9 практично готових проектних заявок, із конкретними сумами та дедлайнами. Виділимо серед них найбільш критичні за цими ж категоріями:
- Програма Buy Ukrainian найбільше стосується груп продовольчих товарів і можливого імпортозаміщення білоруських і російських товарів у торговельних мережах країн ЄС. Ключова пропозиція в цій категорії стосується єдиної та потужної програми організації торгових місій як головного інструменту збільшення української присутності в міжнародних заходах.
- Програма Інтеграції в європейські та світові ланцюги доданої вартості (ЛДВ) стосується в першу чергу середньо- та високотехнологічних секторів промисловості, скорочено ми їх називаємо «промисловий хайтек». Тут наша пропозиція найбільше фокусується на запуску спеціальних програм ЄС по інтеграції українських секторів у ЛДВ ЄС, і де розширення формату Індустріального діалогу на рівні Європейської комісії є одним із перших кроків.
- Програма Інтеграції в інноваційний простір стосується всіх інноваційних екосистем, які є основою промислових хайтек, і де процеси деградації через війну також швидко зростають. Заходи щодо розширення та кращого залучення українських інноваторів до існуючих програм підтримки інновацій ЄС є напрямом дій №1.
Прогрес по інтеграції всіх цих пропозицій на рівень урядових програм від червня є наразі дуже малим. Головна причина в тому, що голос УКА ще не донесений до високих ланок уряду й тільки у вересні завдяки партнерам з Мінекономіки ми розпочали цю комунікацію всієї програми. Натомість, певний прогрес є з Офісом просування експорту та розвитку підприємництва, тут іде регулярна координація дій по оперативним заходам.
Але найбільш важливі питання сьогодні стосуються “простих речей”, як, наприклад, зняття заборони на виїзд чоловіків. Критичність цього питання для всіх указаних категорій є очевидною, оскільки будь-які питання міжнародних перемовин неможливо вирішувати онлайн. І дивно, що уряд не розуміє та не може вирішити цю проблему на сьомому місяці війни. Постійна невизначеність щодо виїзду блокує більшість міжнародних заходів, де наші партнери з ЄС та інших країн готові приймати та допомагати українському бізнесу. Мова про, де факто, щотижневі форуми, конференції, виставки тощо, й за десятками секторів і країн. Сьогодні українська присутність у них є близькою до нуля. Й, у першу чергу, це стосується промислових хайтек, де чоловіче домінування в керівництві компаній сягає 70-90%. Про яку інтеграцію, про які домовленості чи про який прогрес в експорті ми можемо говорити в таких умовах?
Керівництво УКА та наших кластерів мають значно збільшити свою консолідацію з іншими бізнес-об’єднаннями, щоб донести цю позицію до уряду й швидко вирішити це питання.
Зміна позиціонування для промислових хайтек. Запуск кампанії Save-Survive-Win
Як уже було сказано, Buy Ukrainian може «в лоб» працювати для агропродукції або низькотехнологічних видів продукції, оскільки українська сировина та продовольча продукція є цілком конкурентоспроможною на європейських та світових ринках, і в багатьох сегментах на неї є високий попит. У цих позиціях ми вже, де факто, є сировинною базою та, в деякій мірі, базою первинної переробки для ЄС (метали). Натомість, ситуація дуже відрізняється, якщо мова йде про продукцію різних видів ххх-будувань (авіа-, судно-, машино-, приладобудування, електрообладнання тощо), металообробку, виробництво нових матеріалів, будівництво ліній і заводів «під ключ», промислову автоматизацію… Тобто, мова про всі ті сектори, які сьогодні в розвинутих країнах називають Advanced Manufacturing. Тут треба бути відвертими, що ніхто нас на ринках ЄС та США особливо не чекає. Між тим, саме ці види промисловості є основою вітчизняного ОПК. Від наявності професіоналів і виробничих потужностей у цій сфері залежать й поточні операції обслуговування військової техніки, як, наприклад, елементарний ремонт чи підготовка пересувних командних пунктів. Не кажучи вже про виробництво нової техніки, де технологічні переділи на виробництві є практично тими ж самими, що й в машинобудуванні.
Наші позиції в цих сегментах на європейських ринках були відверто слабкими й до війни. Українська продукція, за рідкими винятками, поступалася за конкурентоспроможністю, і єдиний сектор хайтек, який протоптав доріжку на глобальні ринки – це ІТ. Але потрібно взяти до уваги 2 відмінності ІТ від нинішнього стану промислових хайтек. По перше, ІТ-галузь свідомо взяла курс на глобальні ринки ще в середині 2000-х. І, по друге, 90% українського експорту ІТ – це про послуги, а не готові продукти чи рішення.
Що робити в цій ситуації? Адже в промислових хайтек немає 15 років на «плавну розкрутку» своїх виробників, і в нас немає яких-небудь очевидних конкурентних переваг. Навпаки, ми є в зоні підвищеного ризику ведення бізнесу й багато міжнародних компаній просто не рекомендують мати справи з Україною.
Дана пропозиція, що виноситься на обговорення в кластери УКА, полягає в тому, щоби використати єдиний можливий каталізатор – сам фактор війни. Ключова ідея полягає в тому, що конвертувати величезну хвилю співчуття та бажання допомагати, яка дійсно є по всім демократичним розвинутим країнам, в реальну та дієву допомогу нашим промисловцям. Три головні компоненти або стратегії в реалізації цієї ідеї:
- SAVE – це про стратегію антикризових заходів у збереженні «коріння» промислових хайтек, мова про інноваційні екосистеми. Найбільшого удару сьогодні отримує система підготовки кадрів та в цілому система кадрів і талантів для потреб критичних індустрій, серед яких і ОПК. У силу стрімкого падіння внутрішніх ринків й частинки зарубіжних, і якщо не вживати заходів, ці кадри та таланти швидко розпорошаться по іншим секторам і країнам, і повернути їх за якийсь час буде неможливо. Отже, наші заклики до міжнародних спільнот апелюють до допомоги інноваційним екосистемам, а більш конкретні пропозиції вже знаходяться в категорії Inno-Integration нашої програми Інтернаціоналізації. Адресати цієї допомоги – система технічних університетів і коледжів, осередки інновацій, як НДІ, інноваційні кластери, центри експертизи, хаби тощо.
- SURVIVE – це про негайну допомогу МСП, представникам промислових хайтек. Їх необхідно якомога швидше інтегрувати в європейські ЛДВ, і кращий спосіб для цього – розміщення замовлень у будь-яких видах виробництва товарів чи послуг, прийнятних для партнерів євроатлантичного блоку. Досвід АППАУ просування послуг в інженерному аутсоурсингу в перші 6 місяців війни засвідчив існування попиту на ринках США та ЄС. Але розгорнути продаж цих послуг АППАУ важко через ті самі проблеми переконання та доказів, що «з нами варто й безпечно», і, зрештою, це просто необхідно для спільної перемоги. Масштабна кампанія, підтримана державою та низкою міжнародних партнерів може змінити цю ситуацію. Але, ще раз, вона має йти не під слоганом «купуй українське», а під слоганами допомоги нам у виживанні під час війни та утриманні нашого економічного фронту, який власне є не тільки українським, але і європейським. Якщо промислові хайтек-сектори вимруть, а зараз деградація наростає швидко, далі просто нікому буде підіймати чи підтримувати вітчизняний ОПК. Й експорт зерна мало допоможе нам в цьому виклику. Ці причинно-наслідкові зв’язки мають бути очевидними та беззаперечними для всіх стейкхолдерів, уключно з чільниками Кабінету міністрів.
- WIN – ця стратегія має бути направлена на конкретні проекти утримання, покращення ефективності, а в ряді випадків – на відновлення критичних індустрій, як енергетика, інфраструктура та логістика. Від їх функціонування в першу чергу залежить перемога на військовому фронті. Залучення міжнародної допомоги в такі проекти потрібно вже зараз, наприклад, у відновлення тепло-енергопостачання регіонів, що були в окупації. Окремий напрям – це про перенесення виробництв ОПК в сусідні країни Східної Європи. Подібна програма має керуватися урядом, бути добре збалансованою, керованою та централізованою. Низка кластерів УКА готова підтримати її своїми ресурсами.
Отже, замість кампанії Buy Ukrainian (вона ж – support Trade with Ukraine) для секторів промислових хайтек потрібна кампанія SAVE–SURVIVE–WIN, із чіткими меседжами та пропозиціями до співпраці для міжнародних партнерів. Знову повторимо, що подібну програму дуже важко організувати та виконати без урядової підтримки й взаємодії зі всіма ланками державних структур.
Завдання внутрішньої координації – зміни в УКА
Але в першу чергу маємо змінитися ми самі. Прийняти та відповісти на вищевказані виклики неможливо без внутрішніх змін в УКА.
Ось ключові напрями, де потрібні зміни:
- Створення повноцінного експортного комітету. Якщо виключити кілька провідних об’єднань (УАМ, АППАУ, U-Food та агенцію АСТАР (2 кластери), то ми ніде в УКА не бачимо повноцінних маркетингових ресурсів, які би регулярно й на високому рівні промотували свої кластери та своїх учасників на міжнародний рівень. Мова тут не тільки про підготовлені брошури чи навіть ролики (=красива обгортка), не про сайти англійською, а радше про системні регулярні комунікації як усередині кластерів, так і до зовнішніх стейкхолдерів. І причина цього на поверхні – брак професійних ресурсів, досвіду та компетенцій. Єдиний вихід із цього становища для кількох десятків кластерів – це створення повноцінного експортного комітету, який буде представляти весь УКА, і де буде розподіл за функціями представлення на міжнародних подіях, системних комунікацій та піару, координації у взаємодії з міжнародними стейкхолдерами, а також з внутрішніми (ЕЕРО, Рада експортерів при МЗС тощо).
- Вироблення колективних пропозицій від кластерів УКА. Це одне з найскладніших завдань, що покладене на Центри Швидкого Реагування (ЦШР) УКА та найбільш сильні кластерні організації. Саме на ЦШР покладена відповідальність у створенні проектних заявок у міжкластерній кооперацій, і перші результати ми вже бачимо по ЦШР ЖКГ та ІАМ. Ці заявки (проекти) мають бути достатньо масштабними й відображати галузеві та регіональні виклики й рішення цікаві для міжнародних партнерів. Спроби АППАУ започаткувати ініціативи галузевих змін, спонукаючи керівників МСП і департаментів великих холдингів 3 роки тому мислити масштабами галузі у сфері Advanced Manufacturing, були марними. Там само як і не вдалося вийти на колективне лідерство в рамках кампанії Asset Performance Management минулого року. Але без демонстрації подібного лідерства на галузевому секторальному рівні й по темам, які актуальні для них (4.0-5.0, а не 2.0-3.0), про що говорити з європейськими кластерами? Це завдання закриття розриву в зрілості також є терміновим у контексті наших представлень у Празі та Брно, а також на кількох великих онлайн-заходах вересня. Тобто вже за пару тижнів ми маємо озвучувати свої пропозиції міжнародної співпраці в цих локаціях на двох великих заходах.
- Консолідація в розумінні критичних питань експорту з іншими великими БО у питаннях експорту й далі з урядом та міжнародними донорами. Консолідація є дуже необхідною в силу не численних та все ж існуючих спільних маніфестацій українських об’єднань, і також для посилення голосу тих чи інших секторів перед міжнародними партнерами. Але на початку ми маємо діяти в унісон, щоб остаточно переконати уряд у якомога швидшій реакції на численні обмеження, як заборона виїзду закордон, закупівля валюти для оплати виставок, практична відсутність дієвої підтримки міжнародних заходів, розрізненість у діях різних установ тощо.
Очевидно, експортний комітет має бути драйвером цих змін, і на нього буде покладена відповідальність за швидкі рішення у виконанні всіх трьох завдань до кінця 2022.
Зустрічні пропозиції щодо змін від керівників кластерів, членів УКА вітаються, обговорення відбудуться вже наступного тижня.
Олександр Юрчак, голова УКА