Перша річниця УКА супроводжується кількома публічними потужними маніфестаціями наших кластерів як на внутрішній арені, так і на міжнародній. Конференція в Кам’янці-Подільському 24 березня була яскравою демонстрацією зростання окремих передових кластерів, але також демонстрацією власної консолідації, єдності та можливостей впливу на коло ключових стейкхолдерів. Натомість, конференція в Кошице 29-30 березня продемонструвала визнання УКА на європейському рівні як рівного партнера з іншими національними об’єднаннями кластерів, а в чомусь, можливо, і більш привілейованого. Разом з тим, ця підвищена увага й ціла низка нових можливостей підсвічують наші внутрішні проблеми на рівні самих кластерів. У першу чергу, мова йде про спроможності до інтернаціоналізації, й цю ситуацію 4 квітня ми розбирали з кластерами ІАМ.
Ресурсний центр ІАМ є найпотужнішим і об’єднує 14 кластерів. Водночас, на початку січня було прийнято рішення, що кластери інжинірингу та машинобудування з Сум, Харкова, Вінниці, Києва і Запоріжжя будуть радше пропонувати власні пропозиції, тобто, окремо від Автопрому (UAMC), АППАУ та космічних кластерів. Ясно також, що окремо йде МКУ, який веде власну політику інтернаціоналізації. Таким чином, залишаються 5 кластерів, що теж немало. Але по факту в Кошице ці кластери були представлені тільки 1 учасником Запорізького кластеру ІАМ, і це значно відрізняється від представництва інших ресурсних центрів. Ми говоримо про кількість, адже кількість у результаті дає якість – у підсумках Форуму ми не бачимо специфічних домовленостей чи результатів для даного ресурсного центру.
Зрозуміло, що є низка причин, насамперед, невизначеність з виїздом чоловіків. На відміну від РЦ «Медичні кластери», в РЦ ІАМ домінують чоловіки, і ніхто не хоче рухатися за кордон без гарантій виїзду. І їх дійсно не було до останнього дня. Водночас, виникає питання, як бути далі? Адже попереду ціла низка міжнародних заходів, й інші кластери (в т. числі «чоловічі») якось таки виїжджають. Якщо кластери РЦ ІАМ і далі будуть діяти подібним чином, то, звісно, ні про яку інтернаціоналізацію не йдеться. У контексті наших заяв, що інжиніринг-машинобудування (і ширше – промисловий хайтек) є ключовим сектором для ОПК і потенційним драйвером зростання, виникає певне протиріччя.
На нараді керівників кластерів ІАМ з керівництвом УКА 4 квітня було зазначено кілька причин цієї ситуації:
- Учасники кластерів Харкова, Запоріжжя та Сум досі залишаються у важкому стані як прифронтові або релоковані підприємства.
- За рік війни кластери ІАМ не отримали практично ніякої суттєвої зовнішньої допомоги на експорт та інтернаціоналізацію. Окремі випадки оплат поїздок кількох людей не можуть компенсувати масштаби потреб – вони є значно більшими. Зокрема, в більшості кластерів практично не фінансується кластерний менеджмент.
- Загальна ситуація в країні є важкою, зокрема, практично й досі відсутня державна політика на підтримку цього сектору економіки, який поніс, можливо, найбільші втрати через велику концентрацію машинобудівних підприємств на сході та півдні країни.
- Є також інша внутрішня проблема – кластери все ще недостатньо мобілізували внутрішні ресурси, щоб знайти людей, які добре розмовляють англійською мовою.
- Звучала також теза про те, що багато МСП-учасників кластерів все ще поводяться ізоляційно й не бачать переваг об’єднання зусиль в рамках кластерів, і, відповідно, не надають достатньої підтримки.
Недостатню підтримку та представництво кластерів видно було й раніше й на інших рівнях, і не тільки ІАМ. Наприклад, у метчмейкинговій зустрічі з румунськими кластерами 23 березня було чітко видно неспроможність окремих наших кластерів навіть вийти на рівень онлайн-перемовин, не кажучи вже про офлайн.
Узагальнюючи цю ситуацію на всі РЦ, можна зробити припущення, що насправді багато в чому наші успіхи кластерів і всього УКА в інтернаціоналізації – це заслуга окремих лідерів, а не демонстрація колективних спроможностей кластерів як потужних об’єднань МСП. Іншими словами, критеріями цієї колективної спроможності на міжнародній арені мали би бути не тільки пропозиції до співпраці (тут є значний прогрес!), але також рівень представництва та підтримки від самих МСП на міжнародній арені, а також достатня кількість представників кластерного керівництва, які добре говорять англійською і можуть презентувати свій кластер.
Ставки наразі є великими. Адже всім зрозуміло, що покращення ситуації в будь-якому секторі економіки прямо й безпосередньо пов’язане з міжнародною допомогою (гранти), а також з можливостями експорту та інтеграції в європейські й міжнародні ланцюги. УКА планує більше 10 торгових місій та обмінів, розпочинають роботу білатеральні угоди з 5 країнами Східної Європи, будуть нові пропозиції від інших країн.
Отже, кожен Ресурсний центр, кожен кластер має більш відповідально та більш критично підійти до питань своїх пропозицій і спроможностей представляти своїх учасників на міжнародній арені. Й, до речі, варто згадати, що плани по інтернаціоналізації для кожного з кластерів УКА є пріоритетами нашої дорожньої карти на 2023, яка була прийнята на стратегічній сесії в січні цього року.
Рішення наради 4 квітня РЦ ІАМ є наступними:
- Кожен кластер має провести внутрішні зібрання й обговорити комплекс проблемних питань, які стосуються експорту та інтернаціоналізації.
- Для вирішення спільних питань щодо представництва, а також інших, внутрішніх, наприклад, щодо переваг членства в кластерах та, окремо, в УКА можлива стратегічна сесія або міні-конференція кластерів ІАМ.
- Окремо, правління УКА готує звернення до міжнародних організацій, Уряду та донорів, в якому будуть зазначені виклики та пропозиції щодо покращення ситуації в сфері інжинірингу та машинобудування.
У цілому, дана ситуація в сфері інтернаціоналізації розглядається керівництвом УКА цілком позитивно, і вона є типовою для зростання організацій. Тобто, це результат еволюції – кластери ІАМ виросли за рік у всіх відношеннях, включно зі спроможностями об’єднання та міжкластерної кооперації. Але виклики та можливості в зовнішньому середовищі виросли також, і можливо ще більше. Отже, потрібні зміни як на рівні самих кластерів, так і їх об’єднань. Реалізація нових викликів і можливостей вже не можлива на тому рівні керування, як це було раніше.
СЕО УКА Олександр Юрчак