Олександр Юрчак, голова УКА
Датою офіційного процесу вироблення колективних рішень УКА можна вважати тиждень з 21 по 23 вересня 2022. Саме на цьому тижні відбулися дві наради ЦШР ЖКГ із представниками кластерів ІАМ та АППАУ по темам Smart regions. Іншими словами, в нас зайняло 6 місяців, щоби стартувати з цими процесами, й тригером прискорення тут виступають великі міжнародні події осені. На відміну від весняних В2В обмінів ми зрозуміли, в ЄС та світі є великі теми співпраці між спільнотами, і щоб в них заходити – колективні рішення must be. Отже, де ми зараз у цих процесах?
Загальна картина поточного стану
Ця картина вже частково описана в передовиці АППАУ від 18 вересня. Стаття презентує конкретні прикладні рішення на 4-х рівнях – від керування активами ОТГ й до рішень конкретних технлогічних об`єктів. АППАУ резонно аргументує, що без сполучення цих рішень у більш комплексні та масштабні їх важко виводити на рівень «колективних», інтегрувати в мега-проекти Відновлення й, відповідно, залучати інвестиції. Отже, ми маємо виробляти щось, що відповідає вимогам як на рис 1.
20 вересня окремі прикладні рішення по темі Smart regions презентувалися на онлайн-нараді. Їх озвучили директори: від групи АІМ – Юрій Щирін, від ІТ-Ентерпрайз – Олексій Щербатенко, від групи «Інтерпроекту» – Іван Кунь. На зустрічі виступали також Анатолій Долинний, керівник ЦШР ЖКХ, із оглядом напрацювань по потребам ОТГ та Андрій Гнап, керівник комітету Sustainable Industry платформи Industry4Ukraine.
Зустріч була важливою як з точки зору персонального метчингу директорів та рішень, так і розуміння точок сполучення й готовності до формулювань спільних пропозицій.
Головних висновків цієї наради два:
- наразі готових колективних проектних заявок для пропозиції «топ-10» майже немає. «Майже» – за виключенням заявки від АППАУ та Сумського кластеру енергетичного машинобудування, підготовленого в червні, а також кількох напрацювань ЦШР ЖКГ, які ще потрібно формалізувати.
- Але нарада ясно показала, що ми готові саме до поступового (ітераційного та покрокового) процесу вироблення таких пропозицій. Напрями таких проектів у сфері Smart regions задав Анатолій Долинний.
Пізніше ще одну готову проектну заявку, а також цілу низку пропозицій озвучив Іван Кунь, СЕО «Інтерпроекту» (новий член АППАУ). Рішення цієї компанії виглядають дійсно цікаво, ось одне з них у сфері водоканалів.
Шлях до колективних рішень – від усвідомленнях невирішених та спільних проблем
Де-факто, ми створили робочу групу (РГ) найближчим завданням якої є формалізація пропозицій УКА в єдиній презентації. Вона буде продемонстрована на секції Smart City у Брно 6 жовтня. Перші обміни є обнадійливими з точку зору розуміння потенціалу компаній та співпраці, але ще не дають детального розуміння, як і в чому рішення різних компаній можуть поєднуватися, та що має бути в результаті.
Візьмемо приклад тих самих водоканалів. Як правильно зауважує Іван Кунь, 80% активів у цій сфері знаходяться в критичному стані «навіть без війни». Як їм допоможуть більш комплексні та сучасні рішення по залученню інвестицій у цю сферу? Адже теоретично, можна собі уявити ситуації, коли інформація з гео-інформаційних систем (як у групи АІМ чи «Інтерпроекту») показує ясно фахівцям міста чи ОТГ найбільш критичні активи й таким чином сприяє покращенню ТЕО та відповідних технічних рішень. І якщо цей функціонал вже інтегрований в комплексних рішеннях «Інтерпроект» для водоканалів, то очевидно, що рішення групи АІМ робить щось подібне більш доступним для сотень дрібних замовників. Або ж комунальні господарства, що мають вже встановлені ERP-системи від IT-Enterprise краще відповідають умовам фінансової звітності та прозорості, й таким чином швидше проходять аудит інвесторів у випадку застосування механізмів державно-приватного партнерства (ДПП).
Теоретично, ми бачимо технічні можливості ув’язки всіх 3-х вищевказаних рішень на рівні АРІ чи реєстрів відкритих даних. Теоретично, можна уявити долучення інших професійних учасників, наприклад, a-Gnostic із алгоритмами штучного інтелекту для прогнозування споживання чи експлуатаційної готовності, чи, наприклад, сумських постачальників насосного обладнання…
Але чи дійсно все це необхідно замовнику, і чи проглядаються тут явно «колективні рішення»? Радше ні – кожен інвестор чи ОТГ може самостійно варіювати та комбінувати подібні рішення у своїх ТЗ та інтересах, тим більше що вказані провайдери на ринку не одні, й тим більше коли на ринок заходять зарубіжні провайдери.
Чи є в цих ситуаціях синергія кластерних пропозицій? Також – ні, подібні ситуації ведуть радше до конкуренції, адже пропозиції гео-інформаційних систем, SCADA й технологічного обладнання можуть бути в різних кластерах різними й від своїх учасників.
Отже, чи означає все вищенаведене, що тут немає місця кластерній співпраці? Зовсім ні – сфера співпраці починається, як тільки ви торкаєтеся конкретних, колективних проблем і методів їх вирішення
- Проблема «зоопарків» – стосується відсутності єдиних концепцій і стандартів у застосуванні технічних рішень в більшості об’єктів ЖКГ
- Проблема обслуговування – є гострою, оскільки мова про критичну інфраструктуру, й стосується не тільки технічних рішень, але навіть більше – сучасних регламентів, бізнес-процесів і рівня персоналу
- Проблема зрілості – також стосується низького рівня персоналу замовника, його нерозуміння сучасних технологій і тенденцій, і також утрати кращих кадрів
- Проблема фінансування – звісно, це про те, хто, де і яким чином залучає інвестиції та фінансування.
- Проблема інновацій – тут мова про те, що багато так званих «інноваційних» рішень давно ними не є, але незрілий замовник навряд чи розуміє, що йому пропонують. Тоді як інновації в цій сфері, як і в багатьох подібних, дійсно потрібні.
Тепер запитаємо себе, чи спроможний замовник (комунальні господарства та мерії міст) самостійно вирішити цей комплекс проблем? І чи спроможний будь-хто з технологічних провайдерів вирішити ці питання самостійно?
Відповідь «ні» на обидва питання очевидна. І так само очевидна відповідь на питання «навіщо кластери» – саме вони беруть на себе відповідальність за вирішення комплексу подібних завдань у конкретній індустрії. Наприклад, водні кластери ви можете зустріти в кожній країні ЄС, ось кілька прикладів: у Польщі, Фінляндії, Іспанії, Франції.
На мою думку, справжнє питання полягає не в тому, чи існує те чи інше вузькотехнологічне рішення, наскільки воно досконале, і чи є його замінники. А в тому, як вирішувати ці спільні галузеві проблеми та завдання розвитку. Саме звідси розпочинається шлях до колективних пропозицій. Як ми зазначали раніше в методиках кластерної зрілості, це 2-ий рівень зрілості учасників кластерних спільнот, коли керівники фірм починають усвідомлювати наявність спільних проблем і той факт, що поодинці вирішити їх неможливо.
Власне, на зустрічі 22 вересня кілька цих спільних проблем прозвучали, і, значить, певний рівень усвідомлення “спільного” існує.
Кластерна співпраця на європейському рівні як головна стратегія УКА
УКА форсує створення колективних пропозицій для співпраці з євро-кластерами з кількох причин.
По-перше, наш багаторічний досвід створення колективних пропозицій у вузькому галузевому середовищі, наприклад, в АППАУ, є радше негативним. Керівники фірм, особливо які давно на ринку завзято захищають свій бренд чи рішення як «най-най-най», і спонукати їх до чого-небудь «колективного», наприклад, у сфері тих самих технічних стандартів, де ми дуже відстаємо, справді дуже-дуже важко.
По-друге, більшість фірм, і це загальна картина також по іншим галузям, слабо розуміють європейський досвід, світові тенденції та часто «винаходять велосипед», замість того щоби швидко брати та адаптувати кращі практики й технології, вже давно готові для використання.
По-третє, й, можливо, наразі це головне, найближчими роками в нас не буде іншого шансу отримувати серйозне фінансування проектів, як на ті ж водоканали, крім західних інвестицій.
Таким чином, співпраця з європейськими структурами є очевидною стратегією, і не менш очевидно для кластерів УКА, що саме євро-кластери мають ставати їх головними партнерами.
Учасники ринку мають добре розуміти при цьому й розрізняти різні ролі кластерів і кластерних координаторів, policy-makers та самих технологічних провайдерів.
Якщо продовжити цей приклад по Smart regions, то ось як виглядає дорожня карта руху на жовтень 2022.
Рис. 2 Дорожня карта та можливості жовтня
Прага, Брно, Бельгійська конференція АРМ, зустрічі з балтійськими та шведськими компаніями й кластерами – це все про численні та нові можливості спільних проектів. Але де вони, тобто, наші колективні проекти на ці зустрічі?
Зрозуміло, що структури УКА, й у першу чергу Робочі групи при ЦШР, мають грати роль не тільки фасилітаторів та «метчерів-конекторів» у цьому сполученні проблеми з джерелами рішень, але й певною мірою роль ідейних лідерів (thought leadership). Під останнім мається на увазі повноцінне керування подібних рухом – від глибокого розуміння проблем замовника й до оптимального сценарію вироблення колективних рішень, і до формування міжнародних консорціумів та пошуку фінансування.
Важливу роль у цьому процесі мають відігравати policy-makers – фахівці та експерти з Аналітичного центру УКА. Поки що їх присутність у подібних розмовах, за рідким винятком (як Андрій Гнап), ми практично не бачимо. Між тим, ціла низка питань у нас просто висить, наприклад:
- Який стан в Україні по темі Smart regions – Smart cities, де аналітика та хоча б якісь проф. огляди по цій темі?
- Які ключові проблеми по включенні державно-приватного партнерства (аналогічно)?
- Якими є останні зміни в нормативно-правовій базі, зокрема, в тому що стосується питань експлуатації та безпеки об’єктів критичної інфраструктури?
- Якими є кращі європейські практики, та наскільки ми відстаємо від них?
- Якими є найбільш цікаві та доступні європейські програми й фонди?
Без експертів самим технологічним провайдерам чи керівникам кластерів нема коли розбиратися та відповідати на всі ці питання і, власне, це дійсно не їх роль. Якщо у великих проф. спільнотах, як УКА, нема кому відповідати на подібні питання, то це просто означає, що відповідних експертів у нас дійсно просто немає.
Виклики в подібних завданнях є і для самих провайдерів. Наприклад, у темі Безпеки та Експлуатаційної готовності спроба виробити дорожню карту розвитку нац. рівня була зроблена АППАУ минулого року в кампанії APM 4.0 (Asset Performance Management 4.0).
Рис. 3. Результати 1-ої кампанії АРМ 4.0 на підсумковій конференції в грудні 2022
Експертна спільнота АППАУ виконала величезну роботу в просвіті ринку – наприклад, нами було перекладено 10 кращих use-cases (конкретних прикладів застосування технологій АРМ) по матеріалам провідної європейської конференції, залучено десятки експертів та користувачів із ринку (див. у метриках). Також АППАУ виконала аналітичну роботу по діагностиці поточного стану та формулюванню викликів. Були кристалізовані напрями руху в 1-ій версії дорожньої карти АРМ нац. рівня, адже саме так ставилося головне завдання кампанії. Але, на жаль, перейти до її повноцінного формування ми не змогли – пасивність фірм, ключових технологічних провайдерів, а також самих кінцевих замовників була головною перешкодою.
Подібна поведінка провідних членів спільноти руйнує довіру в спільнотах і гальмує спільний рух.
Ми всі й однаково маємо розуміти ставки в подібних колективних потугах. Якби подібна дорожня карта з’явилася в АППАУ (й ширше спільноті І4.0) на початку 2022, як планувалось:
- Ми би не мали зараз проблем із колективними пропозиціями на євро-рівень у цій темі Smart Regions, а натомість мова би йшла про запуск уже двох-трьох напрацьованих конкретних заявок на суму 10+ млн євро.
- Бельгійська асоціація технічного обслуговування BEMAS, наш ключовий партнер у темі АРМ 4.0, давно була би долучена до консорціму з пошуком європейського фінансування.
- Ми могли би зараз легко долучити ще 3-5 євро-кластерів із їх можливостями фінансування.
Тобто, ця історія – про втрачені можливості, час і довіру, й ми всі вже в рамках УКА маємо зробити певні уроки. Але головний, і про що вже я вказував у минулій статті на цю тему, – пошук справжніх технологічних лідерів, спроможних очолити вироблення подібних колективних адженд і рішень, є ключовим викликом усіх кластерів і по будь-яким напрямам.
Отже, резюмуємо. Активність УКА на міжнародній арені відкриває масу нових можливостей для кластерів альянсу та їх членів, і вони будуть тільки зростати. Але для того щоб повноцінно ними скористатися, кожна категорія має дуже добре виконувати свої специфічні ролі:
- ЦШР та кластерні координатори – максимально: а) включити техніки мечтингу й стикувати своїх учасників із кращими євро-можливостями; б) пошук справжніх технологічних лідерів (із «зеленим мисленням) у своїх спільнотах.
- Ринкові експерти та policy–makers – взяти на себе всі питання аналітики та сполучення з євро-програмами.
- Технологічні провайдери – взяти на себе роль лідерів у виробленні національних адженд і колективних рішень по сегментам ринку.
Не дивлячись на всі перешкоди, ми вже рухаємося по цьому шляху. Регулярні наради, які запропонував ЦШР ЖКГ, численні контакти з різними ОТГ та меріями міст, долучення кращих експертів – все це вже в наших активах. Але зараз, й у рамках запланованих подій на міжнародній арені, нам необхідне прискорення та краща консолідація. Тому гуртуймося та активніше виробляймо ці спільні рішення. Перший рубіж – презентації в Брно.
