Цього тижня Україна та світ вшановують третю річницю початку повномасштабної війни. Великої війни, як ми її називаємо, адже насправді російська агресія проти України триває ще з 2014 року.

Три роки тому, у ці дні, наша Асоціація АППАУ звернулася до всіх партнерських організацій та учасників платформи Industry4Ukraine із закликом до єднання та мобілізації. Саме так розпочав свій шлях Український кластерний альянс.

Сьогодні ми маємо поставити собі важливі питання: який шлях ми пройшли, як ми змінилися, які уроки винесли, і заради чого повинні продовжувати наше єднання?

Спробую коротко відповісти на них.

Наш шлях

Сьогодні Український кластерний альянс (УКА) об’єднує понад 40 організацій, переважно кластерів, що становить понад 70% усіх діючих кластерів країни.

Річний звіт за 2024 рік фіксує значні досягнення: зростання фінансової та ресурсної спроможності, сталий розвиток, розширення членства, а також поступ у сферах інституціоналізації, інтернаціоналізації та інновацій. Якщо сприймати цей проєкт як стартап, то сьогодні ми можемо впевнено сказати: цей стартап не лише вижив, а й став потужним бізнес-об’єднанням, здатним взяти на себе відповідальність за кластеризацію економіки країни.

До 2022 року Україна пережила три невдалі спроби створення кластерної екосистеми – кластери створювались, й за 1-3 роки кудись щезали. Водночас, в 2022 року АППАУ закликала українські кластери до єднання не лише через віру в переваги кластерного підходу, а й через усвідомлення простого факту: лише разом ми зможемо чинити опір агресії та разом вижити.

Сьогодні ми розуміємо, що кластери – це один із найефективніших інструментів економічного розвитку. Вони мають унікальні колективні методи та компетенції, які роблять економіку стійкішою та конкурентоспроможнішою.

Зараз, аналізуючи наш шлях і чинники нашої стійкості, я хочу виділити три ключові фактори.

1. Підтримка кластерів та їх готовність до єднання. Понад 30 активістів на волонтерських засадах долучались до ініціатив УКА у 2022, й ключову роль в цьому зіграли наші кластерні координатори з різних регіонів та галузей.
2. Підтримка американських та європейських партнерів була та залишається чинником №1 з погляду нашого сталого зростання. Неможливо зростати та навіть виживати довго на «хлібі та воді». Вже у 2022 обсяги наших активностей сягали за 500 тис. євро, хоча реальний бюджет склав всього 88 тис. Якби не ці донати, ми б не змогли утримувати команду з 10 осіб, яка забезпечувала великий обсяг активностей та сервісних послуг для 30+ кластерів. Адже наші члени, бізнеси самі перебували в дуже складній ситуації й в перший рік війни Україна втратила до 40% ВВП.
3. Команда АППАУ,  як основа управлінської команди УКА. Ми зайшли в управління проєктом УКА з готовою командою, яка до того мала багаторічний досвід міжгалузевих, міжкластерних та міжнародних активностей. Без цього, марно було б надіятись на ефективні дії в подібних масштабах.

Отже, ці 3 чинники привели до появи нового бізнес-об’єднання, яке сьогодні представляє кластерний рух країни й реалізує проєкти, які забезпечать сталий розвиток й надалі. Серед них варто зазначити 2 головних: створення національної кластерної політики (спільно з Мінекономіки й завдяки проєкту Accelerate GDT від Interreg Europe), та створення регіональних кластерних політик (6 пілотних регіонів, проєкт спільно з Агенціями регіонального розвитку, що підтримується UCORD). Ці 2 проєкти мають включити системні інструменти підтримки кластерів, в тому числі державну підтримку, які традиційно існують у всіх розвинутих країнах, але практично ніколи не були в Україні.

Як ми змінились 

За три роки ми виросли та трансформувалися. Серед головних змін у середовищі кластерів Українського кластерного альянсу (УКА) варто відзначити такі ключові аспекти:

• Цінності понад усе. Демократичні цінності свободи, солідарності, рівності, взаємоповаги, інклюзивності та сталого розвитку є тим фундаментом, який тримає нашу єдність. Вони є основою нашої співпраці як всередині країни, так і з європейськими та американськими партнерами. Допоки ми віримо в ці принципи і дотримуємось їх, жодні популісти – незалежно від того, де вони знаходяться – не зможуть нас зламати.
• Професіоналізація. Від аморфної структури та об’єднання за принципом ad-hoc, УКА перетворилася на професійне мережеве кластерне об’єднання із чіткою структурою, стратегією та європейськими стандартами кластерного розвитку. Не всім цей курс на професіоналізацію до вподоби. Ми стикаємося як із прихованим, так і відкритим опором, адже професіоналізація виявляє популістів і грантоїдів, яким вигідно зберігати старі схеми. Але ми зобов’язані рухатися вперед, оскільки терпіти низьку якість чи неефективність під час війни – неприпустимо. Це знову ж таки питання цінностей.
• Підтримка ЗСУ: від донатів до інтеграції в ОПК. Якщо у 2022 році наша допомога армії обмежувалася донатами, то сьогодні понад 10 кластерів УКА є учасниками оборонно-промислового комплексу (ОПК). Наш Ресурсний центр “Технології подвійного призначення” працює у тісній взаємодії з державними структурами, а кластери також безпосередньо з військовими частинами, забезпечуючи озброєння, амуніцію та спеціалізовані послуги від учасників кластерів.
• Ще більша адаптивність та гнучкість. Українці – світові чемпіони у виживанні. За 1000+ років історії ми пережили безліч агресій та окупацій. Цей генетичний код працює і сьогодні, але тепер ми бачимо, як наші навички еволюціонують – від простого пристосування до колективного спротиву. Методи Agile більше не є просто інтуїтивними, а стають усвідомленими інструментами управління. Ми переходимо від обговорень і обмінів досвідом (особлива подяка в ці дні Курту Нільсену та його колегам) – до реального впровадження Agile-методів у проєктному управлінні, лідерстві та організаційних стандартах.
• Розуміння сильної держави як основи безпеки. Як частина громадянського суспільства, ми усвідомлюємо: зберегти незалежність без сильної держави неможливо. За 30+ років незалежності ми так і не змогли побудувати дійсно сильну державу. Ми обрали шлях демократії, але при цьому продовжували обирати популістів, які не мали стратегії, не бачили різниці між другом і ворогом, не боролися з корупцією.

Війна – це, певною мірою, плата за ці помилки минулого. Це також сигнал нашим партнерам у демократичному таборі: ціна популізму може бути надто високою, і відповідальність за це несе кожен із нас. Тож, друзі, дивіться вгору!

Головні уроки

Мої головні уроки цих 3-х років – вони ж заклики до українських та євроатлантичних партнерів. 

Перше, «Сильні  — разом», Цей глибокий український наратив, який давав нам наснагу в революціях громадянського суспільства 2004 й 2014 років, тримає нас і сьогодні. Й, очевидно, що сьогодні це має стати лейтмотивом до дій всіх вільних людей планети, які не хочуть диктаторів, не хочуть війн на своїх територіях. Останні події у США показують, як легко популісти, які дориваються до влади, можуть руйнувати демократичні інституції. Це небезпечні процеси, і протистояти їм можна лише через єдність. Це стосується не лише держав, а й бізнесу та громадських організацій. Лише разом ми можемо захищати свої інтереси та права.

Друге, “Be relevant or die”. Цей вислів був популярним серед маркетологів і експертів цифрової трансформації ще з 2000-х, але сьогодні він набуває ширшого і більш буквального значення, особливо в контексті зростання популізму останнього десятиліття.  В чому був сенс для українського уряду інвестувати мільярди доларів в якісні дороги (забираючи їх з ОПК), коли потім по них поїхали російські танки? В чому був сенс для численних західних інвесторів до останнього інвестувати в рф (чи зрештою Китай), щоб виростити собі ворогів й наблизити 3-тю світову війну? Аналогічно, в чому сенс зараз в подальшій пріоритезації зеленого переходу (дивлячись скільки на це йде коштів та ресурсів), коли війна не віддаляється, а наближається до Європи? Сьогодні безпека – це пріоритет №1, і всі інші питання мають узгоджуватися з цією реальністю. Ініціатива УКА Clusters4Defense поки немає ніякої підтримки в ЄС й тому ми повторюємо нашим друзям  – «Be relevant or die». 

Третє, «hold the line». Українська армія, значно поступаючись ворогу в зброї та людських ресурсах, уже третій рік утримує лінію фронту довжиною 1200 км. Це як відстань від Мілана до Берліна, або ж третина всього східного кордону ЄС. Тому будь-які скарги на труднощі бізнесу здаються мізерними в порівнянні з тим, що переживають наші воїни. Але попереду ще складніші й темніші часи. Тож тримаймо стрій – кожен із нас має свою “лінію”, яку потрібно втримати: на фронті, в економіці чи в дипломатії. Ми дякуємо українським солдатам, які боронять не лише Україну, а й цінності всього демократичного світу.

Від імені Українського кластерного альянсу я також хочу висловити вдячність усім євроатлантичним партнерам, які підтримують Україну, наші кластери та бізнес-об’єднання протягом цих трьох років. Ми віримо у нашу перемогу.

Олександр Юрчак, СЕО УКА