На порядку денному, і не лише в Україні, стоять такі питання як регіональний розвиток та смарт-спеціалізації територій. Адже робити все і бути конкурентоспроможним на світових ринках неможливо. Це відповідає і духові кластеризації, який наразі все більше і більше проявляється в нашій країні завдяки консолідованим зусиллям об’єднань, на зразок Українського кластерного альянсу, та донорам.
Двогодинний вебінар, який організувала і провела команда GIZ 16 листопада, дав кілька цікавих тем для роздумів стосовно окреслених вище питань. У Німеччині кластерам делегують функцію рушійної сили у смарт-спеціалізації територій, бо у них для цього є підприємницькі ресурси, середньомасштабний рівень агрегації, міжгалузеві зв’язки та належна інноваційна культура. Чого, на жаль, не скажеш про Україну. Документальне оформлення бачення розвитку території, яким займаються регіональні службовці, переважно існує в паралельному світі з кластерами або кластерними ініціативами. Їхні шляхи рідко перетинаються, а ресурси поєднуються. Думаю, що ми не знайдемо в нашій країні очільника регіонального рівня, який скаже, що «Кластери – це інструменти реалізації стратегії регіонального розвитку». Підтвердженням цьому є висновки та результати проєкту “Інтеграція 4.0”, який в 2021 проводив Інститут економіки та прогнозування НАНУ спільно з АППАУ. Колеги виснували, що регіональні державні органи мало не свідомо закладають курс на де-індустріалізацію країни. Адже неможливо фіксувати цей тренд й нічого не робити для його подолання. Й про кластери в цих стратегіях практично немає нічого.
Німецький досвід – повністю протилежний й це було добре продемонстровано на вебінарі.
Цілісно і логічно для німецьких реалій виглядав трирівневий підхід до трансформації: трансформація через інновації, трансформація в компанії, трансформація «в голові». Це якщо просто говорити про складні речі, де є глобальні процеси на інноваційних підприємствах і базова підготовка студентів, які вже завтра будуть на них працювати. Тут знову ж таки у нас чимало прогалин, які маємо заповнити, коли будемо налаштовувати наші університети на тісну співпрацю з реальним сектором економіки. Без цього годі сподіватися на «трансформацію через інновації». Каменем спотикання є і законодавча база, і слабке матеріальне забезпечення, і відсутній підприємницький дух наших закладів вищої освіти.
Ще одним фактором регіонального розвитку у Німеччині є колаборація кластерів з торгово-промисловими палатами. В руках ТПП є свої інструменти, які використовуються для регіонального розвитку, а в кластерів свої. Наведемо кілька конкретних прикладів, які поєднують зусилля обох інституцій і дають успішний результат: обмін знаннями та досвідом в рамках секторально-орієнтованого та міждисциплінарного діалогу; єдиний контактний центр з усіх аспектів інновацій, технологій, досліджень та розробок; пільгові тарифи для учасників на підвищення кваліфікації, на участь у ярмарках, інноваційних форумах, навчальних програмах. Цим досвідом з українською аудиторією поділився Technology Mountains, кластер, у фокусі якого медична техніка, мікро-технологія та технологія пластмас. Станом на 2022 рік він об’єднує майже 450 членів, серед яких є іноземні компанії.
Взявши до уваги почуте на вебінарі, можемо констатувати, що лише взаємодія всіх учасників екосистеми (кластерів, університетів, торгово-промислових палат, агенцій регіонального розвитку) дасть очікуваний результат у найближчій перспективі. І ми для цього маємо унікальний шанс, за який Україна платить таку високу ціну.
Хочеться подякувати GIZ-Ukraine за професійних спікерів, якісну організацію та цікавий контент в цій серії вебінарів. З нетерпінням чекатимемо завершального заходу 8 грудня.
Олег Демчук, керівник агенції АСТАР (кластери Дністер 1362 та PFC)