Конференція 28 квітня в Трускавці вдруге об’єднала українських та євро-атлантичних партнерів для створення практичної платформи в запуску спільних українсько-європейських проєктів у сфері dual-use та defense. В конференції прийняло участь більше 120 осіб, включно з численними представниками Сил оборони України – представниками бригад, Генерального штабу ЗСУ, СБУ, ГУР, Національної поліції, Brave 1, а також виробників, стартапів та університетів. Головний фокус конференції був на темах інтеграції в інноваційних екосистемах, спільних ланцюгах виробництва та масштабуванні.  В цьому звіті короткий огляд події.

Огляд виступів за ключовими темами

Сесія №1 – інтеграція в інноваційних екосистемах

Конференція розпочалась з обговорення – як скорочувати та краще інтегрувати інноваційні цикли від вимог поля бою до всіх ключових акторів оборонних екосистем, включно з західними союзниками. Модератор – Надія Васильєва, експертка Brave 1 й СЕО Digital Transformation Institute наголосила на системному підході до розвитку спільних індустріальних екосистем ОПК, де важливі всі 6 компонентів,

1) ясно ідентифікований попит
2) наявність інфраструктури R&D
3) відповідні умови (лабораторії, полігони) для тестувань та валідації
4) доступ до капіталу
5) умови для виробництва
6) доступ до глобальних ринків.

Тоді як проблеми  українських інноваторів стосуються радше останніх 3х компонентів, для західних партнерів критичними є перші 3 – вони часто не розуміють попит, або ж швидкість включення власних R&D й валідації готових продуктів, є надто повільною.

Ключова презентація цього блоку – від голови Європейського оборонного офісу Мартіна Йоасара стосувалась напрямків повної інтеграції Україні в спільні оборонні програми ЄС.  В першу чергу, це стосується повного доступу до Європейського оборонного фонду (EDF), де десятки нових колів є доступними для українських організацій (загальна суму – більше 1 млрд євро). Спільно з іншими програмами (EUDIO, EDIP, Horizon Europe, тощо) це створює безпрецедентні можливості для українських інноваторів DefenceTech й, в кінцевому рахунку буде вести формування набагато більш інтегрованих екосистем та ланцюгів.

Водночас, вже ясно, що успіх залежить від здатності швидко формувати спільні проєкти та консорціуми.

Дуже цікавою була презентація від Томаса Додда з Данії. Він вдало розкрив глибокі відмінності  в інноваційних підходах між західними організаціями та українськими.  Він підкреслив, що найбільшими бар’єрами в співпраці є  організаційний і процесний (а не технологічний).  Україна постійно та швидко генерує інновації, але не масштабує їх інституційно. Тоді як західні партнери мають значні виклики в спроможностях швидко та повно інтегрувати українські рішення.

Простіше кажучи, Захід просто не встигає за темпами змін на ЛБЗ. Відповідно, потрібен новий тип інституцій між стартапами, військовими, виробниками та програмами ЄС. На думку Томаса, критично бракує спецільної категорії РМО (спеціально навчених проєктних менеджерів та відповідних офісів), які могли б взяти на себе ролі масштабування.

Андрій Острев з Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ (ЦУІД) підтвердив готовність до співпраці свого департаменту у всіх питаннях інноваційних розробок. Водночас, він закликав українських виробників до кращого рівня співпраці – в багатьох випадках, жорстка конкуренція не веде до кращої ефективності в інноваційному розвитку.

Дмитро Нікулін, головний організатор та спонсор конференції в Трускавці, й також СЕО стартапу Core mission essential підкреслив численні можливості, які є сьогодні в співпраці між українськими та західними партнерами, й наголосив на необхідності регулярного спілкування на подібних майданчиках. Згідно Дмитру, результатами спілкування в 2025 стали кілька значних інвестицій в оборонні стартапи.

Сергій Корнійчук, екс-начальник Генштабу, сьогодні СЕО ІК «НКЕМЗ» надав своє бачення довгостроких пріоритетів розвитку оборонних спроможностей . Ключові завдання ЗСУ зосереджені на виснаженні противника, захисті інфраструктури, ураженні цілей у глибині та порушенні логістики, що формує попит на конкретні технології. Відповідно, в топ-пріоритетах –  розвиток безпілотних систем, далекобійні засоби ураження, РЕБ, ППО, боєприпаси, морські дрони та системи управління на базі ШІ. Сергій підкреслив необхідність масштабування внутрішнього виробництва як бази оборонної стійкості. Загальний висновок — ефективна оборонна стратегія України базується на поєднанні швидкої інновації, масштабування виробництва та глибокої міжнародної кооперації.

Наталія Старжевська, представниця Brave 1 доповіла про численні можливості, що представляє сьогодні цей ключовий оборонний кластер країни. У 2026 році Brave1 надає для defense-tech команд швидкий шлях до грантів, тестування на полігонах і, за потреби, на фронті, а також доступ до інвесторів і зворотного зв’язку від військових користувачів. Це робить платформу корисною для швидкої перевірки прототипів і виходу на перші контракти, особливо в напрямах дронів, РЕБ, ШІ та робототехніки.

Віолетта Москалу, засновниця та CEO KViTKA | GBH France (Franco-Ukrainian defense-tech & fintech corridor) показала як Франція готова підтримувати український ОПК. Франція є одним із ключових центрів європейського оборонного ринку, з великими бюджетами, політичним впливом і глибокою індустріальною базою, що активно масштабується у найближчі роки. Водночас, попри відкриті можливості фінансування на рівні ЄС, вхід на цей ринок залишається структурно складним через протекціонізм, довгі цикли прийняття рішень і регуляторні бар’єри. Ключовим обмеженням є вимога локалізації та правило 65% EU-made, що фактично робить створення joint ventures з європейськими партнерами обов’язковим. Французька оборонна індустрія, хоча і домінована великими гравцями, значною мірою залежить від мережі МСП і субпідрядників, відкриваючи можливості для інтеграції українських компаній. Однак успіх залежить не від технологій, а від доступу до мереж, довіри та локальної присутності. У цьому контексті регіональні хаби, такі як Grand Est, виступають як ефективні точки входу, поєднуючи індустрію, таланти та інституційну підтримку. Загальний висновок — ключовим викликом є не створення інновацій, а побудова “мостів” для їх інтеграції у європейські ринки.

Спільні ланцюги виробництва та масштабування

Олександр Юрчак був модератором в 2-й та 3-ій секціях панелей, де йшлось про спільні ланцюга та масштабування low cost / high volume. Ключові тези спікерів

Маркус Чупек, віце-президент Українсько-чеської промислової палати, ілюструючи переспективи чесько-української співпраці в сегментах технологій подвійного призначення, наголосив на аспектах довіри. Брак довіри – одна з головних причин, чому в Україна не заходять іноземні інвестиції, в тому числі, в оборонний сектор, або ж, чому українським підприємствам важко стикуватись з західними організаціями. Відповідно, це визначає ролі торгових палат, що працюють на бі-латеральному рівні, кластерів та асоціація – сприяти розбудові відносин та довіри, як першому кроку у формування міцних В2В відносин.

Ola Roch Jacobsen, CEO Sage24-7 (Норвегія) представив коротко власне виробництво в сфері електроніки, які вже виконує замовлення в сфері ОПК. Розвиток європейського партнерства в цій сфері є пріоритетним в контексті домінування китайського імпорту електроніки та компонентів.

Вакаренко Ірина, директорка з маркетингу “Телекарт-Прилад” представила приклад dual-use рішення, яке закриває конкретну потребу в легких, мобільних та ефективних засобах захисту від уламкових уражень, що стрімко зростають через використання БПЛА . Запропоновані броні-полімерні сендвіч-панелі поєднують високу захисну ефективність із значно меншою вагою, що критично для мобільних укриттів та спеціалізованого транспорту. Ключова інновація полягає в балансі між захистом, мобільністю та сумісністю з електронними системами, що є типовим викликом для сучасних оборонних рішень. Продукт орієнтований на широкий спектр застосувань — від військових до цивільних (critical infrastructure, укриття, транспорт), що підсилює його dual-use потенціал. Подібні рішення є прикладом того, як українські компанії можуть входити в глобальні ланцюги через нішеві, але критично важливі компоненти.

Євген Рокицький, СЕО Об’єднаних інноваційних космічних кластерів (ОІКК) представив деталі європейського консорціуму ECDI, куди ОІКК входить з французькими, іспанськими та польськими кластерами. Проєкт вже став тригером спільних аналітичних та пошукових робіт в сфері композитних матеріалів, – в березня делегація українських виробників та кластерів відвідала світову виставку JEC World. Цього року проєкт відкриє також ваучерне фінансування для виробників дронів, й перші 4 українські компанії вже отримують його. На вересень ECDI запрошує виробників БПЛА на конференцію в Канах, метою якої буде передача досвіду від українських користувачів.

Юрій Клименко, СЕО Вінницького кластеру приладобудування та промислової автоматизації представив екосистемний підхід до оборонних інновацій, де ключовим фактором є наявність необхідних компетенцій і готовність до співпраці . Модель базується на інтенсивних взаємодіях між розробниками, виробниками та кінцевими користувачами, що формує двосторонні потоки знань, технологій і зворотного зв’язку. Особливий акцент зроблено на колаборативному R&D як основі створення нових рішень і швидкої адаптації до змінних потреб. Екосистема охоплює ключові технологічні напрямки — дрони, AI, комунікації, кібербезпеку та інфраструктурні системи. Важливими складовими є інвестиції не лише в технології, а й у людей, освіту та виробничу інфраструктуру. Запропонована модель переходить від локальних взаємодій до повноцінної системи партнерств, що підтримує безперервний цикл розробки, тестування та впровадження. Загальний висновок — ефективні ланцюги створюються не через формальні структури, а через гнучкі екосистеми співпраці, орієнтовані на результат.

Юрій Тарас, директор ТОВ «Нова інноваційна компанія» пропонує радикально новий підхід до оборонних технологій, базований на переході від традиційних систем до високошвидкісних, автономних та дешевших рішень нового покоління . Ключовою інновацією є імпульсний детонаційний двигун (ІДД-РЕ), який забезпечує значне зниження вартості, ваги та витрат палива при одночасному підвищенні ефективності. На його основі пропонуються нові класи систем — від дронів-перехоплювачів і “дронів-ракет” до космічних носіїв і високоточних боєприпасів. Окремий акцент зроблено на концепції нелетального або безконтактного ураження цілей через резонансні ударні хвилі. Запропонована модель передбачає відмову від великих платформ (авіації, ППО) на користь децентралізованих, мобільних і багаторазових систем. Важливим елементом є інтеграція ШІ та автономності для роботи без постійного зв’язку. Загальний висновок — майбутнє безпеки бачиться як перехід до дешевих, масових, автономних і фізично нових принципів ураження.

В’ячеслав Левандовський представив рішення по захисту інфраструктури нелетальними засобами. Розробник аналізує обмеження існуючих систем захисту інфраструктури — як класичної ППО, так і новітніх рішень (дрони, лазери, railgun), які не забезпечують повноцінного захисту від сучасних загроз . Основна ідея полягає у переході до нелетальних або комбінованих систем впливу, зокрема через використання електромагнітних імпульсів і мікрохвильового випромінювання для виведення з ладу електроніки цілей. Запропоноване рішення поєднує функціональний РЕБ (для ураження систем управління) з кінетичним компонентом як резервним рівнем захисту. Система орієнтована на боротьбу з БПЛА, крилатими ракетами та керованими авіабомбами на фінальній ділянці траєкторії. Ключовими перевагами є відносно низька вартість, можливість масштабування та інтеграція в мобільні платформи або інфраструктуру. Загальний висновок — майбутні системи захисту інфраструктури будуть комбінувати РЕБ, directed energy та точковий кінетичний вплив.

Як масштабувати – підходи від UNIT

Цікавою була дискусія з Василем Кривоносом, головним інженером UNIT, який, по-суті, представив нову модель роботи на ринку ОПК, що базується на ІТ-підходах та досвіді. Зокрема, для цієї моделі характерно

• Розвинутий виробничий аутсорсинг у виробництві деталей, при цьому компанія зберігає лідерство та індивідуальність в КД, проєктуванні та фінальних тестуваннях.
• Великий фокус на якості проєктування, коли помилки можна виявити чи запобігти ще на цьому етапі.
• Застосування принципу ‘fail fast’ – також на рівні моделювання та ранніх тестувань.
• Контроль якості підрядників має бути, але це відбувається не в рамках жорсткої відповідності технічним стандартам, в радше в більш гнучкому підході оцінки «достатнього рівня».

Окремої уваги заслуговує дискусія про роль автоматизації та діджиталізації у виробництві. На думку Василя, зміни кінцевих продуктів йдуть так швидко, що будь-які значні інвестиції в стаціонарні лінії автоматизації, розраховані на серійне виробництво, не будуть себе виправдовувати. Автор цих рядків опонував тезами про більш широкий та сучасний погляд на автоматизацію виробничих процесів, гнучкість, модульність та використання сучасних технологій 4.0 дають над-високий рівень кастемізації кінцевого продукту. Консенсус в цій дискусії був в тому, що віртуальні моделі, симуляція, цифрові двійники, максимальна автоматизація в проєктуванні – є must be вже і зараз, й ці технології доступні більшості виробників.

Цей виступ можна розцінювати як один з маркерів впливу ІТ-індустрії на сектор ОПК (UNIT вийшов з ІТ-сектору). Але насправді їх багато, й це тема окремих досліджень.

«Україна вже не має дефіциту інновацій, а радше сама виступає їх джерелом. Є рішення, інженери, швидкість і унікальний досвід бойового застосування. Ключова проблема полягає радше у відсутності цілісної системи масштабування. Нам не вистачає спільної архітектури інноваційної екосистеми, – інституцій, які “зшивають” елементи (від ідеї до ринку), якісно підготовлених (bankable) проєктів для фінансування, й також швидких механізмів тестування, валідації та масштабування.  Тому, наступний етап в розвитку — це побудова системи, яка дозволяє масштабувати інновації – через фінансування, виробництво, стандарти та інтеграцію в ЄС. » – Надія Васильєва, СЕО Digital Transformation Institute

Головні висновки конференції

Для УКА ця конференція була логічним продовженням попередньої місії в Саксонію – Бранденбург, адже вже там ми помітили численні розриви між устроєм західних та українських індустріальних екосистем в секторі ОПК. Й три ключові теми, сформовані на Трускавець відображають ці пріоритети інтеграційних процесів Отже які висновки, можна зробити по проведенню конференції 28 квітня.

1. Вікно можливостей для інтеграції Україна – ЄС відкрите, але обмежене в часі

Європейські інструменти (EDF, EDIP, Horizon та інші) створюють безпрецедентні можливості для інтеграції українських компаній у спільні оборонні екосистеми . Водночас, конкуренція за ці ресурси зростає, а вимоги до консорціумів і локалізації (EU content) роблять цей процес складним. З боку українських компаній помітний радше низький рівень готовності входити в складні та довгі проєкти.

Це означає, що ця інтеграція не відбудеться “сама по собі” — потрібні організовані зусилля з обох сторін й також правильна комбінація довгострокових та короткострових стимулів. За останній рік ми бачимо дуже великий прогрес в цих напрямках, й лідери як Brave 1 пропонують все більше адаптованих інструментів.

2. Головний бар’єр — не технології, а організація і взаємодія

Україна має сильну позицію в швидкій генерації інновацій, тоді як ЄС — у фінансуванні та масштабуванні. Основний розрив виникає на рівнях формування консорціумів, управління проєктами та інтеграції в інституційні процеси. Тобто, ключова проблема — “translation layer” між екосистемами й УКА тут повністю підтримує позицію  Томаса Додд (OPTIO) щодо необхідності підготовки спеціальної категорії менеджерів, спроможних фасилітувати цю взаємодію в проєктах.

3. Кластери можуть ставати критичною інфраструктурою інтеграції

Практично всі кейси показують, що входження в ринки ЄС, доступ до партнерської мережі, формування відносин відбуваються через довірених посередників, які мають доступ до компаній обох сторін й мають спроможності до стимулювання цих інтеграційних процесів. Й хоча в Трускавці цього року поява та участь кластерів була більш помітною в порівняння з минулим роком, чи зможуть вони зайняти лідерські позиції в тих чи інших сегментам – покаже час.

4. Нові спільні ланцюги створюються навколо нішевих компонентів і dual-use рішень

Нові спільні ланцюги формуються не навколо базових компонентів (де Україна залежна), а навколо інтегрованих рішень і прикладних модулів, де українські компанії мають конкурентну перевагу завдяки швидкій розробці, тестуванню та адаптації під реальні бойові умови. Входження в ці ланцюги відбувається через моделі co-production, joint development та інтеграцію в європейські виробничі екосистеми.

5. Майбутня модель оборонної індустрії — це low-cost / high-volume та децентралізована

Зміна технологічної парадигми очевидна:

• від дорогих платформ → до масових рішень
• від централізованих систем → до distributed
• від повільних циклів → до швидких ітераційних 

Ця модель є практично домінуючою в Україні, й партнерам з ЄС необхідно прискорювати цей перехід.

6. Масштабування стає ключовим вузьким місцем

Головна проблема сьогодні полягає не у створенні технологій, а в швидкому переході до серійних виробництв, де в свою чергу пріоритетними є чинники доступу до капіталу та інтеграція в ланцюги постачань. Ясно, що одні інновації без масштабування не створюють ефекту на полі бою.

“Україна сьогодні має унікальний потенціал у сфері інноваційних технологій безпеки та оборони. Йдеться не лише про окремі розробки, а про формування цілісної технологічної екосистеми, здатної створити нову якість оборони, економіки та міжнародної кооперації. Спікери оборонної панелі «Карпатського Моря Свободи» акцентували, що Україна вже має значну кількість перспективних рішень в більшості сегментів Мілтеку. Але головним викликом залишається не тільки розвиток кожної окремої технології, а створення другого рівня — інтеграційної “матриці”, де ці рішення працюють разом. Важливо також відмітити, що велика кількість представлених розробок має характер технологій подвійного призначення. Й це  фундамент майбутнього економічного прориву.” – Дмитро Нікулін, СЕО Core Mission Essential

Обговорення цих висновків й також наступні кроки в колаборації учаснинків форуму в Трускавці планується провести на спільній нараді 8 травня.

Дирекція УКА щиро дякує організаторам форуму «Карпатське море свободи» й особисто команді Дмитра Нікуліна за надані можливості участі в конференції.

Юрчак Олександр, СЕО Українського кластерного альянсу