В межах реалізації ініціативи Clusters4Regions проєкту UCORD Український кластерний альянс (УКА) провів опитування серед шести агенцій регіонального розвитку (АРР) щодо їхньої ролі, спроможності та потреб у сфері кластерного розвитку. Результати демонструють як наявний потенціал, так і системні виклики, які потребують уваги.

Рівень знань та компетенцій

Більшість АРР оцінюють свої знання про кластери та їхню роль у регіональному розвитку як базові або достатні. Водночас спостерігається суттєвий дефіцит знань у таких сферах як:

• практичні інструменти підтримки кластерів 
• міжнародний досвід кластерної політики; 
• механізми інтеграції кластерів у смарт-спеціалізацію регіону.

Це вказує на потребу в більш прикладному навчанні та обміні досвідом  – як міжнародного, так  і міжрегіонального в  Україні.

Поточна роль АРР

Щодо поточної ролі, АРР вже беруть участь у кластерних ініціативах, однак їхня залученість здебільшого є фрагментарною. У більшості випадків вони виконують окремі функції – комунікаційні або організаційні – або долучаються до реалізації вже сформованих рішень. У деяких з шести регіонів агенції залишаються фактично не залученими до кластерної політики.

Інституційна спроможність та обмеження

Одним із ключових стримуючих факторів кластерного розвитку з боку АРР є обмежена інституційна спроможність. Лише одна з шести опитаних агенцій оцінює себе як повністю готову до системної реалізації регіональної програми підтримки кластерів, тоді як інші перебувають на різних рівнях часткової готовності. При цьому мова йде не лише про фінанси, а насамперед про організаційні ресурси: відсутність виділених команд або відповідальних фахівців фактично унеможливлює системну роботу. 

У більшості АРР діяльність, пов’язана з підтримкою кластерів, виконується “додатково” до основних обов’язків або не здійснюється взагалі.

Попри ці обмеження, АРР демонструють готовність поступово посилювати свою роль, особливо у тих функціях, які не потребують значних додаткових ресурсів. Йдеться передусім про комунікацію між стейкхолдерами, організацію заходів та підтримку взаємодії між кластерами. Саме ці ролі вони розглядають як реалістичні у короткостроковій перспективі.

Основні бар’єри

Серед основних бар’єрів, які заважають запуску повноцінних регіональних програм підтримки кластерів, АРР називають нестачу людських ресурсів, обмежене фінансування на рівні областей та відсутність чітко визначених пріоритетів кластерного розвитку з боку обласних військових адміністрацій. Це свідчить про те, що питання кластерної політики потребує більшої інституційної визначеності на регіональному рівні.

Пріоритети на найближчі 6 місяців

Водночас відповіді на питання щодо пріоритетів на найближчі шість місяців демонструють досить прагматичний підхід. АРР орієнтуються на досягнення конкретних результатів

• Отримання фінансування на програму підтримки, включно з бюджетом на фахівця АРР
• Доведення до конкретних результатів програми підтримки 2-3 відібраних кластерів (Clusters4Regions)
• Доведення до стану робочих (регулярного користування) 5-7 інструментів підтримки 
• Запуск Кластерної ради – як інструмент консолідації та залучення всіх кластерів та ініціатив
• Навчання власних фахівців – підвищення їх спроможностей в підтримці

У найближчий період АРР бачать свою роль реалістично – там, де вони вже мають певну спроможність: 

• Спів-організатор – спів-координатор (спільно з УКА) великих заходів
• Комунікатор – відповідальний за залучення кластерів
• Організатор та керівник проєктного офісу (до якого залучаються і кластери)

Інструменти підтримки кластерів

Найбільший інтерес викликають ті інструменти, які дозволяють перейти від точкових активностей до більш системної роботи: активна кластерна рада, ваучерні програми підтримки кластерів, менторська підтримка УКА, регулярні заходи, а також створення проєктного офісу для кластерних ініціатив та графік подій кластерів.

Бачення майбутньої ролі АРР у кластерному розвитку

У довгостроковій перспективі АРР бачать свою роль переважно як комунікаційної платформи та проєктного офісу – тобто як посередника та організатора процесів, а не як головного драйвера кластерної політики. Лише дві АРР розглядає можливість виконання повноцінної координаційної ролі на рівні регіону.

 Опитування підтверджує, що АРР можуть стати ключовими гравцями у розвитку кластерів в Україні. Однак для цього необхідно посилити їхню інституційну спроможність та забезпечити доступ до практичних інструментів підтримки кластерів. 

Авторка: Юлія Рижкова, експертка проєкту Clusters4Regions