У грудні 2020 ми опублікували перший огляд кластерної кооперації в секторах Інжиніринг-Автоматизація-Машинобудування. Через рік, у грудні 2021 ми підсумовуємо ці кейси новими подробицями, а також підводимо підсумки року кластерів ІАМ із точки зору прогресу в розумінні ланцюгів доданої вартості (далі ЛДВ) та інструментів керування ними.
Типові бізнес-кейси у виробничій кооперації в секторах ІАМ
Рік тому ми вказали низку кейсів, які є радше бізнес-кейсами, тобто, вони піднімають питання щодо потенціалу ЛДВ, але не дають чіткої відповіді через нестачу даних. Зараз ми знову фіксуємо ці кейси, але також вказуємо на прогрес, який відбувся за рік як у контексті отримання необхідних даних, так і завдяки кластерній співпраці, яка вже проявляється в кластерах ІАМ.
1. Перехід на сервісні бізнес моделі
Приклад взаємодії запорізьких компаній у ланцюгу доданої вартості «Тріада-Зварка» – «РОЛЛ ГРАНД» описаний в АППАУ ще в 2016 році, досі фігурує в нашому переліку як №1 із точки зору потенціалу ЛДВ та переходу на сервісні моделі. Вже тоді «РОЛЛ ГРАНД» (виробник фурнітури для гаражних воріт) орендував погодинно роботехнічні системи зварювання в «Тріада-Зварка», замість купувати роботи чи наймати зварювальників. «РОЛЛ ГРАНД» розвинув широку аутсоурсингову мережу по технологічним, виробничим операціям, звузивши фактично свою технологічну спеціалізацію до процесів проектування, а далі – зборки й подальшої логістики-продажу. Результат – гнучкість, якість і висока продуктивність, що мало наслідком кращі продажі на експорт. Цей приклад є відносно інноваційним в Україні, оскільки дуже мало компаній діють подібним чином.
Натомість, як масштабувати та тиражувати цю модель учасники цього ланцюжка не знають. Із точки зору масштабування операцій з погодинної оплати роботів, теоретично, можливості є. В регіоні чути немало нарікань промисловців на відсутність зварювальників, і можна було б очікувати зростання попиту на подібні сервіси. Адже машинобудівників і фірм по металообробці в регіоні маса, й чимало з них мігрували з великих підприємств у категорію МСП. Але явним чином цього не відбувається. Кирило Красносельский, СЕО «Тріада Зварка» каже, що в цілому попит на роботехнічні зварювальні системи зростає більш-менш рівно по різним сегментам. Компанія також уже має експортні контракти. Водночас, якщо оцінювати цей новий сегмент (попит) «заміни зварювальників на шерингові послуги, які виконуються роботами», то його межі й потенціал важко оцінити.
Головна проблема – у специфіці окремих застосувань, які є дуже різними. Це значно ускладнює можливості тиражування чи масштабування.
Так чи інакше – черга на ці шерингові послуги в регіоні не стоїть.
Але так само є труднощі з боку «РОЛЛ ГРАНД». Модель широкого аутсоурсингу працює не дуже добре, оскільки чимало підрядників виставляють ціни, що не прийнятні для компанії. «Я точно знаю, що вони (технологічні підрядники) зараз не мають замовлень. І коли я їм його даю, їхні ціни часто зашкалюють, і в результаті ми не можемо домовитись», – каже Влад Бащеванжи, СЕО компанії.
Прогрес 2021: у цьому кейсі значного прогресу не відбулося, за виключенням його систематизації та потенційної «оцифровки». Тобто, як бізнес-кейс, він є ідеальним для можливої оптимізації supply chain і тому виноситься на обговорення широкої спільноти інноваторів 21 грудня на завершальну конференцію АРМ.
-
Налагодження широкої регіональної кооперації в інноваціях Індустрії 4.0
Індустріальний лідер Запорізького регіону «Запоріжсталь» у жовтні 2020 оголосив міжнародний конкурс на кілька вузьких технологічних інновацій в металургії. В черговий раз АППАУ була здивована як неефективними комунікаціями (дискомунікаціями) великих холдингів, так і низькою якістю бізнес-кейсу, що виносився на інноваційний конкурс. Щодо дискомунікацій, наше здивування стосувалося методів залучення інноваторів. Замість того щоб напряму запитати фірми-провідних підрядників, які вже працюють на комбінаті й першочергово залучити їх, «Метінвест» оголосив міжнародний конкурс. Між тим, місцева Infocom Ltd, яка свого часу автоматизувала майже 30 заводів у Китаї, а також TerraWatt Group, яка автоматизує більшість доменних печей в Україні, в тому числі на Запоріжсталі, взагалі не були поінформовані. Не знали про цей конкурс інші учасники ринку, які мали пряме відношення до предмету конкурсу, члени АППАУ та вже створеного кластеру ІАМ. Що стосується бізнес-кейсу, то він був сформульований як ТЗ на датчики певного типу, а не відкритий бізнес-кейс. Крім того, замовник не повідомив, що насправді рішення подібного типу давно існують, але просто їх вартість – під сотні тисяч євро, а його побажання – в рази дешевше. Подібна постановка дуже відрізняється від методики, яка рекомендується АППАУ в інноваційних конкурсах. Тому й не дивно, що цей конкурс не дав очікуваних результатів.
Натомість, «Запоріжсталь» кілька разів анонсувала як досягнення результати в застосуванні штучного інтелекту на тих же об’єктах – доменних печах. Тут відмінно проявив себе інший член АППАУ, компанія a-Gnostics, яка реалізувала алгоритми машинного навчання для точного прогнозу споживання природного газу. Але комунікації між цим інноватором та вищезгаданими фірмами регіону також не були налагоджені.
На думку АППАУ, цей кейс типовий для переважної більшості інноваційних конкурсів у вітчизняній промисловості, й де
організатори роблять 2 ключові помилки: 1) ігнорують або недостатньо координують ключових учасників інноваційної екосистеми Індустрії 4.0; 2) неправильно формулюють бізнес-кейс.
Прогрес 2021: перше зближення із «Запоріжсталлю» учасників кластеру ІАМ відбулося в березні на Технологічно-інноваційному дні. Після цього відбувся візит учасників кластеру на інший актив Метінвесту, Запорізький ливарно-механічний завод, і тут є конкретні ознаки співпраці. Щодо налагодження співпраці між «Запоріжсталлю» та іншими учасниками від спільноти АППАУ, кластеру ІАМ, прогрес за рік мінімальний. Тільки в грудні 2021 відбулася перша координаційна нарада між Запорізькою політехнікою, РГ «Штучний інтелект», АППАУ (керівник – СТО a-Gnostics Ярослав Недашковський) та правлінням кластеру ІАМ, на якому були вироблені конкретні кроки по взаємодії. А в тому, що стосується консенсусу у визначенні професійних бізнес-кейсів, як основи дорожніх карт І4.0, 21 грудня ми очікуємо на справжній прорив – на фінальній конференції АРМ їх будуть представляти всі 4 кластери типу ІАМ з Харкова, Запоріжжя, Миколаєва та Києва.
- Розумні сервіси в суднобудуванні – яке їх майбутнє в Миколаєві
Вперше тезу про те, що українські проектувальними в промислових секторах можуть повторити успіх української ІТ-галузі, було озвучено в публікаціях АППАУ в 2017-18 рр. Приводом для цього стали гучні успіхи фірм як «Прогрестех Україна» (центр розробок компанії Boeing) та MDEM (мультисервісна інженерна компанія, філія нідерландського концерну DAMEN з Миколаєва). Історія MDEM у багатьох аспектах є більш цікавою. Адже компанія експериментує та пропонує своїй європейській материнській компанії не тільки проектування (морських суден), а й цілий ряд інших сервісів у онлайн-маркетингу, підтримці ІТ-інфраструктури, нових програмних розробках. І річ тут не тільки в ціні нормо-годин українських інженерів. Але також у їх кваліфікації та якості.
Власне, й повертаючись до кластерної тематики, мова не тільки про MDEM. У Миколаєві є ще кілька компаній, які працюють у сфері «розумних сервісів» для морської галузі. Зокрема, C-jobs має подібну до MDEM бізнес-модель і є визнаним партнером в проектуванні суден багатьох європейських та світових компаній. Отже, Миколаїв як центр експертизи в суднобудуванні нікуди не подівся? Навіть коли справжніх суден тут будується не десятки, а всього кілька одиниць на рік?
Важко твердо та переконливо відповісти на це питання без кластерної аналітики. В даному випадку, вона має бути більш конкретна й цілеспрямована. Вже зрозуміло, що миколаївці попали в світовий тренд переходу від класичного промислового виробництва до розумних сервісів, базованих на Індустрії 4.0. І які (сервіси) набагато легше інтегруються в європейські та світові ланцюги доданої вартості, як те ж проектування чи програмування. Але одна справа рухатись в цю сторону окремо взятій фірмі, й зовсім інша – кластеру. І перше питання тут – а скільки таких компаній як MDEM чи C-jobs є в південному регіоні? Яка їх спеціалізація та конкурентоздатність? Чи готові вони до кооперації? І чи можна разом побудувати спільну стратегію розвитку, яка дійсно реанімує потенціал усього українського суднобудування й виведе його на новий рівень?
Прогрес 2021: новостворений Морський кластер України дійсно дав частину відповідей на поставлені питання. Зокрема, саме він замовив на початку 2021 окреме дослідження, яке було виконане ДП “Укрпромзовнішекспертиза”. “Огляд морської галузі 2021” дозволяє говорити про 16 активних проектних і конструкторських бюро на півдні України. Але тільки два з них, с-Jobs і MDEM, які є філіями міжнародних інжинірингових компаній, демонструють стійке зростання та повну інтеграцію в глобальні світові ринки.
Резюмуючи,
дослідження підтвердило, що окремі регіони мають ще достатньо ресурсів для створення R&D чи інжинірингових центрів для судно-машино-та інших будувань. Але без системної політики та цільових програм-інвестицій вони перетворюються радше на ресурсну базу іноземних компаній.
Очевидно, що роль довгострокових державних промислових і хайтек стратегій та політик мала би бути головним чинником змін, але насправді цих стратегій немає.
Упродовж 2021 Морський кластер України провів ряд заходів, у тому числі націлених на перегляд державних програм і політик у сфері суднобудування.
-
Інжиніринг чи приладобудування?
Те, що вітчизняне приладобудування «дихає на ладан», переконаний кожен другий фахівець у промисловій сфері. Залишені самі на себе впродовж 30 років поступово наші підприємства здали позиції світовим конкурентам. Що би ми не взяли з промислових компонентів, вимірювальні прилади та датчики, інтелектуальну запірну арматуру, контролери та інші електронні пристрої для систем автоматизації чи робототехніки, на 90% у нас домінує імпорт. Виробники, що залишились, займають просто окремі ніші в low-end сегментах. Саме тому проєкт української стратегії Індустрії 4.0 2019-21 робив значно більшу ставку на промисловий інжиніринг та системну інтеграцію, ніж на приладобудування. Що не означає відмови від поступового відновлення приладобудування, але тільки якщо в гру по-справжньому вступить держава, свідомо та цілеспрямовано підтримуючи приладобудівників. А поки шанси та позиції є дуже нерівними.
Прогрес 2021: найбільш системно до цієї проблеми підійшов у 2021 Вінницький кластер приладобудування та промислової автоматизації. Відроджуючи традиції приладобудування (до 1991 у Вінниці було 8 заводів приладобудування союзного рівня), кластер розпочав системну ревізію потенціалу та можливостей. Упродовж року відбулися численні наради регіонального рівня, була досягнута угода про співпрацю з мерією й вироблена модель інжинірингової кооперації між учасниками кластеру.
Тобто, відповідь кластеру на питання, що фігурує в назві цього кейсу однозначна – «так, спочатку співпраця в інжинірингових проектах».
5. Запуск технологічних мітапів у Харкові як інструмент розкриття проектного потенціалу регіону
Інжиніринговий і проектний потенціал Харківського регіону є добре відомим всій Україні, й це було одним із чинників та причин щодо рішення по запуску тут кластеру ІАМ. Водночас, точної аналітики щодо стану окремих секторів у цій сфері не було. Подібно як і в Миколаєві у сфері проектування суден кількісні та якісні показники харківських організацій, їх потенціал і спроможності, інтеграція в глобальні ланцюги тощо залишалися не дослідженими. Спроба «в лоб» їх обліку в сфері інновацій 4.0 через проведення Технологічно-інноваційного дня в березні 2021 була радше невдалою. Місцеві університети, яких розглядали в якості головного аналітичного ресурсу для цієї роботи, виявилися насправді далекими від очікувань проекту ClusteRISE. Натомість, цей захід дозволив зробити правильні висновки й продовжити залучення університетів, проектувальних та інжинірингових компаній вже в іншій якості – як експертів у відповідних технологічних сегментах.
Прогрес 2021: запуск технологічних мітапів мав один із найсильніших ефектів проєкту ClusteRISE як на розуміння інжинірингового потенціалу Харкова, так і на методи-підходи АППАУ по залученню в загальнонаціональній Індустрії 4.0. Зокрема:
- Перший же мітап у липні 2021 зробив маленьке відкриття –
у Харкові виявилася ціла спільнота проектних організацій, які працюють по ВІМ-технологіям і виключно на аутсорсинг. Вони є досить активними, вже об’єднані й уже проводять власні заходи серед місцевих університетів з метою ангажування студентів.
- Три мітапи дозволили виробити одну дорожню карту «САПР у машинобудуванні», якою тут же почали користуватися кілька акторів ринку, включно з Мінстратпромом.
- Далі ця методика залучення ввійшла у більш повний фреймворк АППАУ вироблення технологічних дорожніх карт, і нею користуються зараз усі РГ комітету «Цифрової трансформації промисловості».
Отже, в цьому кейсі ми бачимо, наскільки продуктивними можуть бути кластерні ініціативи. Хоча, до слова, технологічні мітапи й не планувалися початково в проєкті ClusteRISE.
Підсумки 2021 – головні питання для обговорення
В цілому по спільноті Індустрії 4.0 та кластерам ІАМ цей перелік є далеко не повним. З інших цікавих прикладів виробничої кооперації 2021 року відмітимо кейс харківських компаній ABG-control, Prisma Electric та Smart Industry Group «Елеватор 4.0», демонстрований на 1-му технологічно-інноваційному дні. Він показує напрям у створенні саме інноваційних рішень, коли сил однієї компанії на створення повного інтегрованого рішення не вистачає. Шкода, що ці компанії так і не стали учасниками кластеру ІАМ, вони автоматично втрачають при цьому можливості масштабування, фандрейзингу та якісного зворотного зв’язку. Натомість, подібні проекти в інших сферах сьогодні планують кілька запорізьких учасників кластеру ІАМ. Можна сказати, що комплексні інноваційні рішення можуть бути одним із головних напрямів кластерної співпраці.
У рамках АППАУ хороші приклади співпраці в проектах демонструють пари ВГ «Техінсервіс» і С-інжиніринг (новий завод РОШЕН), Індасофт-Україна та САС, Восток-Інжиніринг і ІТ-Enterprise. Останні при цьому демонструють якісну взаємодію в напрямі експорту – їхня реалізація в рамках єгипетського проекту стане в 2021 кращою експортною історією АППАУ. І це тільки те, що ми знаємо! Більшість подібних випадків кооперації – «в тумані», позаяк учасники ринку дуже рідко дають фідбек координаторам кластерів про те, де, як і з ким вони кооперуються.
З іншого боку, ці кейси підтверджують висновок фінальної конференції 25 листопада в Запоріжжі –
кластери стають рушіями не тільки інноваційного та цифрового розвитку, але й виробничої кооперації. Кейси, які вище, показують, що по всім ним є певний прогрес і розвиток.
Ми би не мали нового витка консолідації експертних груп Індустрії 4.0 без технологічних мітапів, які зініціював харківський кластер ІАМ. Ми би не мали розуміння проектного потенціалу в суднобудуванні, якби не дослідження Морського кластеру України. Ми би не вийшли на реально працюючі методи широкої регіональної кооперації без досвіду Запорізького кластеру ІАМ. Ми би не стали узагальнювати інжинірингові моделі кооперації, якби не напрацювання Вінницького кластеру. І, звісно, ця стаття не могла би вийти без проєкту ClusteRISE та діяльності АППАУ.
Отже, в питаннях виробничої кооперації на рівні кластерів ми справді маємо за рік певний прогрес. Разом з тим, якість аналітики залишається низькою. Кейси та висновки, що вище, спираються суто на практичний досвід і є досить емпіричними. Повної картини, з цифрами, статистикою, детальною аналітикою ЛДВ, як не було, так і немає. ClusteRISE проявив відірваність і слабкість інструментів, які виробляють чи якими користуються економісти, а також установи, які мали би забезпечувати необхідну методичну базу – в першу чергу спеціалізовані агенції, державні установи, університети та НДІ. Важливо, поки що ми не виявили жодного центру експертизи в Україні, який би мав практичний досвід аналізу ЛДВ. Практично не було відгуку експертів на проблематику ЛДВ в узагальненому кейсі «Аналітика ЛДВ» у травневих воркшопах 2021, як не було реакції на цей кейс і самих учасників кластерів ІАМ. Враховуючи, що це питання є стратегічним і базовим при запуску кластерів (будь-яких), це є певним симптомом усього кластерного руху України. Ми все ще в самій початковій фазі розвитку, і питання розривів в ЛДВ, очевидно, навіть не усвідомлюються більшістю учасників кластерів!
Тобто, якщо суть кластерних організацій – це про управління ЛДВ, то, очевидно, що сьогодні ми ще тільки-тільки підходимо до розуміння – а чим, власне, управляти?
Невирішеними та без ясних консолідованих відповідей залишаються питання:
- Якщо ЛДВ є розірваними, а саме це стверджує наше чергове опитування восени 2021, то які чинники можуть сприяти зменшенню цих розривів? Які з них є головними?
- Як прискорити та вирівняти темпи консолідації учасників кластерів ІАМ навколо питань виробничої кооперації? Адже сьогодні ми бачимо різну швидкість цих процесів, різне розуміння та різні підходи як у регіонах України, так і на різних рівнях кластерних стейкхолдерів?
- Як уключити в ці процеси державні структури, органи центральної та регіональної влади, а також університети й НДІ, які досі залишаються в ролі спостерігачів, або ж у тіні?
Відповідно, виклики консолідації кращих експертів навколо цих критичних питань є дуже актуальними. Грудневі завершальні події в кластерах ІАМ дадуть певні прояснення – слідкуйте за нашими повідомленнями.
Виконавча дирекція АППАУ