Недавня поїздка української делегації кластерів та регіональних адміністрацій в Німеччину спонукала наш інтерес до теми трансформації секторів. Практично кожна зустріч з регіональними акторами інноваційної екосистеми ясно показувало що їх фокус та зусилля направлені не на підтримку існуючих моделей чи індустрій, а на їх зміну та трансформації. Тобто, якщо мова про німецький автопром, то вже майже загальноприйнято в них говорити про moblity сектор, й де традиційні межі радикально змінюються. Й мова не про “ребрендинг”, а дійсно про інше бачення та розуміння нових сегментів, які швидко зростають. Далі ми розглянемо це в деталях, але проводячи паралелі з Україною, ми замислились – чи йдуть ці процеси в нас й в якій точці перебуває наш експертний дискурс, в тому числі в кластерах та інших бізнес-об’єднаннях?

Розглянемо ці питання в деталях.

Приклад автопрому

Автомобільна галузь та її структура зазвичай ясно висувались в добре відомий ланцюг – є виробники компонентів та вузлів, запчастин – далі збирання авто. Враховуючи кількість цих деталей, ланцюг реально довгий й специфічний під кожного виробника. 

А як тепер виглядає сектор мобільності – німецьки колеги говорять про такі сегменти як 

• Smart mobility — це не просто транспорт, а розумна система переміщення людей і вантажів, де машини, інфраструктура, сервіси й дані працюють разом.
• EV — електрокари — це сегмент електричного транспорту, який змінює не лише тип двигуна, а й увесь ланцюг виробництва, сервісу та споживання.
• Водень — від виробництва до інфраструктури — новий енергомобільний контур, що охоплює виробництво водню, його зберігання, транспортування та використання в транспорті.
• Інфраструктура зарядки —  мережа зарядних станцій, сервісів і цифрових рішень, без яких масовий розвиток електромобільності просто неможливий.
• Батареї — включно з утилізацією — окремий сектор навколо акумуляторів: від розробки й виробництва до другого життя, переробки та повернення матеріалів у новий цикл.
• Автономні (безпілотні) системи — транспорт, який дедалі більше покладається не на водія, а на сенсори, алгоритми, зв’язок і цифрове середовище.
• Програмне забезпечення та АІ — “мозок” нової мобільності, що керує навігацією, безпекою, енергоспоживанням, взаємодією з користувачем і роботою всіх підключених систем.
• Міська мобільність — сегмент рішень для міст, де головним стає не окремий автомобіль, а зручне, швидке й комбіноване пересування різними видами транспорту.
• Платформи даних — цифрова основа нової мобільності, на якій збираються, аналізуються й обмінюються дані про транспортні потоки, поведінку користувачів і роботу систем.
• Циркулярна економіка — підхід, у якому транспортні засоби, компоненти й матеріали проєктуються так, щоб їх можна було ремонтувати, повторно використовувати й переробляти.
• Системи енергії — сегмент на стику мобільності та енергетики, де транспорт стає частиною ширших енергомереж, балансування та інтеграції відновлюваних джерел.

Іншими словами, міце та позиція автомобіля в екосистемі мобільності змінюється  – він стає не кінцевим продуктом ЛДВ, а одним з елементів значно ширшої екосистеми. Це означає 

• є інші сегменти – зі своїма власними межами та ЛДВ і своїми інтеграційними процесами, й не обовязково в той самий ЛДВ автопрому.  Наприклад, батареї чи АІ для беспілотних систем використовуються у всьому що “їде, повзе,  пливе чи літає” – й цих продуктів стає все більше.
• в в термінах економіки та бізнесу критично важливо зрозуміти контури та обсяги цих секторів. 

Суть наших дискусій в Німеччині була в тому, що “хтось” має побачити й розкрити ці нові контури, перебудувати партнерства та ланцюги, створити нові, перенавчити МСП, змінити політики та програми, підтягнути університети й запустити нові R&D.

Очевидно, що цих процесах кардинально змінюються межі секторів, ролі акторів та технологій, змінюється інфраструктура, вводяться нові регуляторні правила й зявляються нові бізнес-моделі.

В Німеччині ключова роль в цих змінах належить державним агенціям, – національного та регіонального рівнів, а також провідним асоціаціям та кластерам. Наприклад, в регіоні Баден-Вютемберг ми мали зустріч з агенцією E-Mobil, але навіть на рівні міста Штутгарта, є місцева агенція яка також а) вписує свою політику в загальнонаціональні тренди, б) створює свою власну сегментацію (бачення) в нових секторах як креативні індустрії. Ми розповідали про ці приклади в нашому звіті.  

Отже, якщо тепер проводити паралелі з Україною, то виникають чимало питань на які варто спільно шукати відповідь

1. Які сектори та яким чином змінюються в нас
2. Які сектори (рамки та моделі) – ще не змінюються, але це давно потрібно починати, інакше ми випадаємо та відстаємо
3. Які інституції в нас є відповідальними за ці трансформації,  чи принаймі хоча б опікуються ними

Іншими словами, варто розібратись де ми йдемо в ногу зі світовими тенденціями, де відстаємо – й це ключ до корегування, чи створення різних секторальних чи галузевих програм розвитку 

Приклади в ОПК

Класичним прикладом секторальних трансформацій є український сектор ОПК. Буквально за 4 роки війни ми побачили появу цілої низки нових сегментів як дрони, РЕБ, НРК, нові засоби ППО, окремий сегмент програмного забезпечення тощо. Навколо цих сегментів все більш ясно проявляє себе екосистема та інфраструктура –

• Появились десятки асоціацій та кластерів
• Навчальні центри, що охоплюють тисячі нових працівників та військовослужбовців
• Маса різних лабораторій, сервісних центрів, R&D команд та стартапів
• Інкубаторів та акселераторів, венчурних та інвест. Фондів, грантових програм
• Різко зріс рівень локалізації – компоненти (навіть електроніка та оптика) все більше виробляються в Україні.

Ці сегменти зростають на очах – аналітики фіксують кратне (х6) зростання виробництв, нові інвестиції та зростання робочих місць в ОПК. Отже, ми бачимо як технологічна воєнна гонка приводить не тільки до зростання всієї галузі, а саме до появи нових технологічних секторів та екосистем які починають витісняти старі. Й те, що наша динаміка цього інноваційного зростання найвища у світі – загальновизнано як в Україні, так і закордоном.

З точки зору осмислення цих, – справді трансформаційних процесів, – й вироблення відповідних уроків для інших галузей та секторів, важливо зафіксувати 3 важливі моменти

1. Війна стала найбільшим каталізатором змін, але крім ОПК важко назвати сегменти де ці трансформаційні процеси пішли настільки динамічно.
2. Ці зміни відбулись не завдяки досконалим та передовим державним політиках та програмам, а часто – всупереч ним (вірніше – їх відсутності). Десятки волонтерських фондів, асоціацій, експертних груп, приватні бізнеси з 2022 максимально мобілізувались з державними структурами, й до честі останніх – вони також сильно змінились. Поява Brave 1 – не що інше, як перший паросток нової державної інституції, нового зразка яка радикально вплинула на темпи інновацій. Вихід на арену сотень нових, приватних виробників, і які сьогодні є основою цих трансформацій – є в тому числі наслідком змін в державних інституціях, й сьогодні це становить велику різницю з західними екосистемами, де все ще домінують великі й державні виробники – значно менш гнучкі та швидкі, в порівнянні з МСП.
3. Водночас, з точки зору глобальних процесів й пробудження військових економік західних союзників та країн, що нам протистоять, це унікальне вікно можливостей для України має свої межі в часі. Якщо Україна не почне експорт та інтеграцію в більш широкі ланцюги та екосистеми (союзників), технологічно лідерство рано чи пізно буде втрачене, оскільки наші ресурси неспівмірні іншими країнами.

Таким чином, ми бачимо що

наявність сильних інституцій та політик – ключова передумова, щоб зробити цей процес трансформацій сталим та масштабованим.

До речі, масштабування – це також загальновизнане слабке місце українських інновацій в ОПК. Й це не що інше – як про слабкість наших полісі-мейкерів, їх політик та програм.

Тим не менше, прогрес очевидний, успіх ОПК та ЗСУ надихають, й в УКА ми вже деякий час ставимо собі та всім стейкхолдерам кілька стратегчних питань

• Як перенести темпи (якщо хочете “дух та драйв ОПК”) на інші сегменти – адже подібна динаміка, з домінуванням інноваційних МСП потрібна всім традиційним галузям
• Як зробити трансформаційні процеси не стихійними, а більш усвідомленими та керованими
• Які політики, програми та інструменти є найбільш ефективними, й чи можуть вони запрацювати в інших галузях.

Виклики та можливості в інших галузях

2 головні кандидати в розгляді на трансформації – це агро-харчова галузь та енергетика. Перший вибір є очевидним з точки зору потенціалу та наявних переваг. Другий – з точки зору кризи та необхідних нагальних змін.

Нові сегменти в агрохарчовій галузі

В агрохарчовій сфері нові сектори виникають тоді, коли Україна перестає бути лише “експортером сировини” і починає продавати керовані, стандартизовані, брендовані та технологічно підсилені продукти і послуги. Частково, це вже видно в підходах U-Food, Greenhouse та інших кластерів УКА – вони об’єднують виробників у окремі й нові продуктові ланцюги, створюють спільні бренди, надають консультації щодо сертифікації, навчають й допомагають з вихдом на експортні ринки, перетворюючи окремих дрібних виробників на елементи більш складної екосистеми. 

Які нові сектори можуть виникати

• Сектор інгредієнтів і функціональних продуктів: не просто молоко, зерно чи ягоди, а білкові концентрати, ферментовані інгредієнти, біоактивні компоненти, дитяче та спеціалізоване харчування. 
• Сектор харчових технологій і переробки: обладнання, автоматизація, роботизація, пакування, холодний ланцюг, переробка відходів і побічних продуктів.
• Сектор food-tech сервісів: цифрові платформи для кооперації, попиту/пропозиції, контрактування, прогнозування врожайності, логістики та експортних продажів.
• Сектор агрохарчового трейсингу та комплаєнсу: цифрові рішення для простежуваності, HACCP/GlobalG.A.P./інших стандартів, документування походження, контролю якості та експортної готовності.
• Сектор біоекономіки: біоматеріали, біоенергія, біогаз, біоетанол, кормові та технічні продукти з агросировини, – це вже не про “агро” у старому сенсі, а окрема промислова екосистема.

Паростки змін та приклади ми можемо вже наводити в кожному з секторів, але питання полягає темпах змін та зростанні. 

Головний виклик полягає в тому, що в Україні й досі домінує логіка “виростив — продав”, тоді як нові сектори вимагають логіки “сформував ланцюг — стандартизував — упакував — сертифікував — промаркував — продав як продукт високої доданої вартості”. 

Другий виклик — масштабування: без інфраструктури спільних лабораторій, центрів сертифікації, експортного консалтингу, переробних хабів і кластерних платформ нові ніші залишаються точковими успіхами, а не сектором. 

Третій виклик — координація між аграріями, переробниками, логістикою, наукою й державою, бо саме вона визначає, чи стане новий сегмент окремим ринком, чи залишиться набором розрізнених ініціатив.

Україна може системно перейти від “аграрної країни” до агро-харчової та біоекономічної платформи, де зростають не лише обсяги виробництва, а й нові ринкові сегменти, наприклад: інгредієнти для харчової промисловості, нішеві функціональні продукти, експортні бренди регіонів, сервісні агротехнології, пакування і холодна логістика. Саме тут кластери можуть виконати ту ж роль, яку в ОПК вже виконують волонтерські фонди, нові мережі, лабораторії, R&D-команди й акселератори: не просто об’єднувати учасників, а створити новий ринковий контур.

Нові сегменти в Енергетиці

В цій галузі вікно для нових секторів вже не просто відкрите — його треба негайно закривати новими програмами та політиками, інакше ринок сформується хаотично під тиском аварій, імпорту, дефіциту та локальних “латок”. 

Українська енергосистема в 2025–2026 роках уже рухається до децентралізованої моделі: з розподіленою генерацією, газовою маневровою генерацією, ВДЕ, системами зберігання енергії та проєктами на рівні громад, бізнесу й критичної інфраструктури.

Які нові сектори вже формуються чи можуть формуватись тут

• Сектор розподіленої генерації: малі та середні енергетичні об’єкти для громад, підприємств і критичної інфраструктури, включно з мікромережами та “енергетичними островами”.
• Сектор energy storage: батарейні системи – накопичувачі, інтегратори, сервіс, диспетчеризація, системи резервування та балансування.
• Сектор когенераційних установок: газотурбінні, газопоршневі й когенераційні рішення для швидкого покриття дефіциту та пікових навантажень.
• Сектор водневого ланцюга: виробництво, транспортування, зберігання, інфраструктура, технічний сервіс і суміжні компоненти для водню; Україна вже рухається в напрямку Центральноєвропейського водневого коридору.
• Сектор програмних продуктів для енергетики: управління попитом, балансування, прогнозування, цифрові платформи для мереж, активного споживача та агрегаторів.
• Сектор сервісів для резильєнтності (energy resilience services): інженерні рішення для захисту, швидкого відновлення, модульного розгортання і резервування енергетичних систем.

Ці нові напрями необхідно розвивати вже зараз, оскільки мова йде про критичну інфраструктуру – основу життєдіяльності для всіх інших секторів. Відкладання системних змін в цій галузі означає консервацію відставання в промисловості, логістиці, агрохарчовому виробництві й муніципальних послугах. Друга причина полягає в тому, що війна зробила децентралізацію не бажаною, а необхідною –  тому розподілена генерація, сховища й локальні енергетичні вузли стають не “зеленою модою”, а моделлю виживання та конкурентоспроможності. Третє – досвід ОПК показав, що коли з’являється спільна мова між державою, бізнесом, кластерами та R&D, то нові сегменти формуються дуже швидко; енергетиці потрібна така ж інституційна швидкість, інакше її трансформацію визначатимуть не стратегія, а аварійні рішення.

Формування інституційної архітектури

Український ОПК, але також зарубіжний досвід показують три речі, які варто прямо перенести в галузі, що підлягають трансформацям. 

Перше — потрібні державні, інноваційні агенції з відповідними повноваженням та ресурсами. Brave1 – сильна платформа для інноваторів та стартапів, й подібні потрібні в інших сегментах ринку. Але потрібно йти ще далі – надавати їм мандат полісі-мейкерів, – вироблення відповідних програм та політик змін, й це роблять, наприклад, німецькі державні агенції, що керують змінами в своїх секторах.

Друга — потрібні не загальні програми, а секторальні “коридори росту”, наприклад, в енергетиці – окремо для накопичувачів, окремо для мікромереж, окремо для гнучкої генерації, окремо для водню і так далі (аналогія з ОПК – системний фокус на дроновій індустрії).

Третя — потрібні мережі з кластерів, університетів, інженерних центрів та інших стейхолдерів, бо саме вони створюють критичну масу проєктів, кадрів і локалізації, без якої нові сектори не живуть. Аналог з ОПК – наявність та зростання більше 10 кластерів та асоціацій, які мало-помалу починають координуватись й доповнювати Brave 1. 5 років тому більшості з них взагалі не було на ринку.

Практичні кроки – для полісі-мейкерів, експертів та кластерних спільнот Clusters4Regions

Наразі в УКА склалось досить сприятливе середовище для формування та зростання цих точок секторальних змін. В нас є ціла низка ініціатив від нових та зрілих кластерів, сформовані певні експерті кола на регіональному та секторальному рівнях, налагоджені відносини з багатьма полісі-мейкерами. Відзначимо декілька найбільш цікавих з перспективою масштабування

• Clusters4Regions запускає або посилює декілька переспективних кластерних ініціатив з хорошим потенціалом масштабування нових секторів –
  • в агро-секторі – сучасні тепличні господарства (Greenhouse на Поділлі), біоенергетики (Агроенергетичний кластер на Тернопільщині), переробка конопель (Сумщина)
  • Водний кластер (“Ладижинське море” на Вінничині)
  • Послуг в Реабілітації (Ремет, Вінничина)
• Тут також згенеровані 14 проєктних заявок, серед яких виділим 5 однотипних – мова про нові центри прототипування. Це говорить про масову потребу, що стосується всіх регіонів та галузей – Українським секторам критично не вистачає сучасних лабораторій та центрів прототипування колективного доступу (саме для підтримки МСП). Й в УКА ми розглядаємо цей барьєр як один з найбільших в розвитку інновацій.
• Декілька партнерських EDIH (Європейських цифрових інноваційних хабів), що керуються кластерами (в першу чергу, Хмельницький, Київський та Харківський) вже мають фінансування від Єврокомісії та мандат на створення нових сервісів для МСП на їх шляху діджиталізації. 

Таким чином, ми бачимо як реалізується ідея, яку в УКА (перед тим в АППАУ) ми виношуємо з 2018-19 рр – в основі регіональних та секторальних інноваційних екосистем мають бути інноваційні кластери та цифрові хаби. Clusters4Regions також яскраво показав, що наші кластери слідують європейському позиціонуванню та курсу  –  більше половини всіх нових ініціатив та проєктів – це про інновації. Й з точки зору політик це доказує, що кластери дійсно можуть ставати інструментами не тільки промислової, але й інноваційної політик. 

Враховуючи також значно покращені відносини з ОВА – АРР багатьох регіонів, зараз ми підійшли до ключового моменту –

чи зможемо ми скоординувати та посилити існуючі ініціативи, – в тому числі через реалізацію регіональних програм, щоб розпочати масштабну трансформацію своїх регіональних та-чи секторальних екосистем?

Низка заходів, що плануються влітку 2026 в нашій спільноті дасть більш ніж достатньо можливостей для проявлення нових ідей, формування нових партнерств та запуску нових проєктних ініціатив. 

Важливо при цьому памятати 3 ключові засади трансформацій 

• Зміна галузевих рамок, нове бачення та формування нових секторів – must be сьогодні (завтра – буде пізно). Іншими словами, в кожному регіоні маємо не “цементувати” чи чіплятись за старе – а дивитись де є нові точки зростання.
• Консолідація, кординація та співпраця – “понад усе” (фрагментація та внутрішня конкуренція – наш головний внутрішній ворог). Без цього – навіть зробити пристойну аналітику для нових секторів, чи виробити спільні пріоритети буде неможливо.
• Підтримка на цьому етапі формування нових сегментів найактивніших кластерів та справжніх експертів є головним чинником успіху.

УКА є відкритою для подібних дискусій та ініціатив не тільки в рамках 6 регіонів Clusters4Regios для всіх наших партнерів – зокрема, ми плануємо окремі активності цього літа також в Чернівцях, Львові, Києві та Київській області.

Принагідно ще раз дякуємо зарубіжним партнерам – більшість тез в цій рефлексії навіяно останньою поїздкою в Німеччину.