Дана публікація являє собою початковий розділ опису проблематики у сфері deep-tech та промислових стартапів в грантовій заявці, підготовленій фахівцями АППАУ в 2022 році в конкурсі European Innovation Council для 200 українських стартапів. Цей конкурс був справді цікавим тим, що зачепив глибокі проблемні питання стану інноваційних екосистем, промислових та deep-tech стартапів, до яких спільнота АППАУ та Індустрії 4.0 має пряме відношення вже багато років. Консорціум з 6 країн, 11 партнерів (Україна, Польща, Чехія, Фінляндія, Ірландія та Франція) не виграв цей конкурс, переможцем став інший консорціум на чолі з Українським Фондом Стартапів (УФС).
Водночас матеріали та пропозиції заявки консорціуму за участю українських учасників (АППАУ, Інкубатор Сікорські челендж, Львівська стартап школа, Агенція Індустріального розвитку та Київський Академічний Університет НАН України) можуть бути цікавими й, й на наш погляд, важливими як для УФС, так і для інших полісі-мейкерів Індустрії 4.0 – 5.0. Вони відображають ключові проблеми ринку deep-tech та промислових стартапів, від розуміння яких мають слідувати ефективні стратегічні рішення за необхідними змінами. Структура подачі й сам текст є адаптованими відповідно до останніх змін спільноти Українського кластерного альянсу, в який входять вищевказані партнери у 2023.
Стан deep-tech та промислових стартапів
Українська екосистема стартапів має великий потенціал, необхідний не тільки для відновлення країни після війни, але й для покращення стійкості економіки та ОПК під час війни. У 2021-22 рр вона включала 1500+ стартапів й швидко зростаючу ІТ-індустрію. Остання є головним споживачем талантів, й ІТ-екосистема включає 27 стартап-організацій, 20+ кластерів, 100+ університетів і наукових установ.
Водночас сьогодні цей потенціал недостатньо збалансований і структурований, він стратегічно не орієнтований на великі виклики національної економіки та безпеки, і які значно зросли під час війни. Ця невідповідність спричинена декількома слабкими місцями регіональних чи секторальних (технологічних, міжгалузевих тощо) екосистем.
- Екосистеми стартапів мають великі дисбаланси та розриви між різними технологічними та галузевими сегментами. Основна увага та інвестиції з боку держави приділялася з 2016 по 2021 рр приділялась сегментам електронного урядування, державних послуг і FinTech. Інші сектори, вказані на рис. 1 практично були залишені “сам на сам” зі своїми викликами цифрової трансформації. Йдеться також про сектори які створюють найбільший внесок у ВВП країни, робочі місця та експорт. Це виробництво, енергетика, будівництво, інфраструктура та логістика. Окремо, варто розглядати MilTech, який з очевидних причин став №1 сьогодні. У вказаному періоді в Україні практично не були введені ніякі системні інструменти чи заходи, які б спонукали приватні інвестиції в діджиталізацію вказаних секторів, як не було й належного державного фінансування, зокрема, для державних підприємств.
Рис. 1 Сегментація цифрових ринків, що використовується АППАУ в стратегічних напрацюваннях Індустрії 4.0 з 2019.
2. Домінування підходів рентної економіки, де в фокусі “швидкі гроші”. Зосереджуючись виключно на швидкій рентабельності інвестицій, багато екосистемних акторів та інвестори всіх типів традиційно звертали увагу на швидкозростаючі та високо масштабовані стартапи, ігноруючи потреби та потреби багатьох галузей промисловості та deep-tech. Насправді підходи до розвитку першої та другої категорії є дуже різними. Відтак, кількість промислових та deep-tech стартапів в їх загальній кількості в Україні становить менш як 10%.
3. Українські МСП та стартапи мають дуже низький рівень інтеграції в ланцюгах створення вартості та інноваційних екосистем ЄС. Наприклад, участь українських МСП в I4MS / Horizon 2020 (спец програми Horizon по діджиталізації промисловості що тривала з 2016 по 2022 рр) є близькою до нуля, тоді як в сусідніх країнах Східної Європи цей показник становить десятки та сотні фірм.
Усі ці недоліки викликані відсутністю сталої та довгострокової економічної стратегії держави та її похідних частин, таких як промислова, інноваційна та цифрова стратегії.
Національна Економічна Стратегія 2030 (НЕС-2030) – як найбільш повна та досконала, й розроблена за участю десятків бізнес-об’єднань, так і не була запущена в дію урядом у 2021 й наслідки цього країна добре відчула в наступні роки.
Проблема серійного та масового виробництва дронів, яку країна не може вирішити впродовж 1,5 року війни, повна залежність від інших типів постачань озброєнь західних союзників є найбільш яскравими свідченнями того, наскільки важливими є вищевказані державні політики. Й одним з найбільш негативних післявоєнних сценаріїв є посилення ефекту відтоку мізків з реальних секторів економіки до глобалізованої IT-індустрії.
З даного аналізу слідують 3 ключові питання (key issues) або виклики стратегічного розвитку:
- Як швидше збалансувати вітчизняні екосистеми, щоб краще відповідати національним викликам стійкості економіки та обороноздатності країни. Мова про усунення дисбалансів й кращу пріоритезацію по критичних індустріях, які дійсно є найбільш важливими для стійкості економіки та обороноздатності країни, а також кращий фокус на пріоритетних інструментах розвитку екосистем.
- Як покращити стійкість та розвиток інноваційних МСП і стартапів в умовах драматичного падіння внутрішніх ринків, зниження (й так низького) попиту на інновації й труднощів інтернаціоналізації.
- Як підвищити рівень інтеграції промислових, інноваційних МСП та стартапів в ланцюги створення вартості та інноваційні екосистеми ЄС, й особливо з урахуванням численних можливостей, які надають нові програми ЄС.
Ключові стратегії по розвитку
Як відповідь на вказані виклики, учасники Консорціуму пропонували наступні напрямки дій, більшість з яких залишаються універсальними та актуальними:
1. Актуалізація стану інновацій в країні та інноваторів за секторами
Завдання повного обліку інновацій та інноваторів за технологічними секторами, їх викликів та ключових потреб, узагальнення та висновки стояло в стратегії Індустрії 4.0 з 2018 року, але в масштабах країни, й в сукупності галузевих та технологічних сегментів так і не було вирішено. В експертних середовищах добре відомі окремі аналітичні напрацювання за секторами Industry 4.0, AgriTech чи FinTech, але й вони сьогодні не претендують на повноту чи актуальність, адже ситуація після 24.02.2022 значно змінилась.
По низці інших сегментів системної аналітики, яка б відповідала на стратегічні питання, представлені на рис. 1 немає. Як вже було відмічено, наслідком цього є унеможливлення в прийнятті стратегічних рішень за пріоритетними інвестиціями та підтримці найбільш готових інновацій в критичні індустрії, в тому числі в ОПК.
Наприклад, сьогодні в усіх на слуху питання виробництва вітчизняних дронів, роботизованих комплексів, транспортних засобів й 2022-23 яскраво показали наскільки низьким є рівень нашої готовності в прийнятті нових викликів. Відтак в рамках проєкту ЕІС консорціумом пропонувалась актуалізація або проведення обліку інноваторів за ключовими сегментами промисловості (вкл. з машинобудуванням та технологіями подвійного призначення), енергетики, будівництва — тобто, тими секторами, які є вже зараз цільовими в програмах Стійкості та майбутнього Відновлення.
2. Актуалізація викликів за цільовими секторами
Наступним кроком мала б стати актуалізація ключових викликів за визначеними цільовими секторами, а саме вони мали б формувати пріоритети важливих, стратегічних рішень. З огляду на рішення уряду в оновлених програмах відновлення (в редакції липня 2023, і які доступні публічно) вже добре видно чітку фіксацію викликів та пріоритетів по традиційних індустріях, таких як енергетика, зелена металургія, агрохарчова промисловість тощо. Водночас фіксації поточного стану з чіткими пріоритетами з Tech / 4.0 сегментами й досі немає.
За нашою інформацією над цими задачами сьогодні спільно працюють робочі групи Мінцифри та МОН в рамках нової інноваційної стратегії. Відтак маємо надію, що ці пріоритети за секторами з’являться от-от.
В рамках нашого Консорціуму ці завдання ставились як підготовчі й для того, щоб краще специфікувати наступні етапи, до яких входили скаутинг відповідних стартапів (за критеріями цільових секторів), й де ідентифіковані виклики, у форматі добре підготовлених бізнес-кейсів, мали стати умовами відкритих конкурсів для 200 вітчизняних стартапів.
3. Формування мережі екосистемних партнерів
За умовами конкурсу, питання мережі партнерів розглядалось Консорціумом радше побіжно – це не було настільки важливою стратегією в реалізації поставлених цілей, як скаутинг та підтримці 200 стартапів. Навпаки, в рамках проєкту йшлось радше про обмежену кількість партнерів.
Натомість повертаючись в осінь 2023, можна констатувати, що минулий період яскраво показав наскільки важливою є мережа екосистемних партнерів — як в Україні, так і закордоном.
Щобільше, з огляду на слабкі державні інституції в Україні, та великий брак системних інструментів подвійного переходу, можна стверджувати, що саме мережа екосистемних, сильних партнерів є одним з ключових чинників успіху в цьому переході.
Хоча наш Консорціум не став переможцем конкурсу ЕІС, спільна робота сприяла розвитку відносин практично зі всіма українськими та зарубіжними партнерами, й що вже відобразилось на деяких результатах 2023. Зокрема, відмітимо недавній успішний візит в української делегації Польщу, який був організований УКА та одним з партнерів консорціуму, польською державною агенцією Індустрії 4.0 FPPP.
4. Підтримка стартапів в їх інноваційних експериментах
Одне з ключових питань подібних конкурсів — це на що давати кошти стартапам? У цьому випадку йшлось про 60 тис. євро. Відповідь нашого консорціуму була досить класичною — на інноваційні експерименти, менторство та тренінги стартапів.
Враховуючи велику кількість стартапів, пропонувалось підготувати 30 менторів, в тому числі з залученням мережі українських та зарубіжних учасників консорціуму.
Окремо, для 50 вибраних стартапів, Консорціум пропонував програми акселерації в кращих європейських акселераторах.
5. Широкий обмін кращими практиками з європейськими партнерами
Цей етап, планувався як головний у виконанні завдань проєкту по інтеграції в ланцюжки створення вартості та екосистеми ЄС. Він включав 2 підетапи:
- Кампанію з покращення обізнаності та залученню українських екосистем та стартапів в європейські програми. Мова про популяризацію історій успіху щодо інтеграції до ЄС, розвитку відносини між учасниками екосистем, й кращого долучення до існуючих програм, як Digital Europe та Horizon Europe, кращого використання кластерних інструментів (як ECCP) та мережі EEN.
- Окремо розглядалась специфікована для вибраних стартапів Програма обміну, яка мала бути орієнтованою на конкретні потреби стартапів з огляду на галузь і технології, в яких вони працюють.
Продовження у 2023 – 24
Роботи впродовж підготовки заявки мали позитивний вплив на всіх учасників консорціуму, тому результат участі в конкурсі ЕІС у 2022 важко назвати “поразкою”. Як вже було сказано, це призвело до зближення та покращення відносин практично між всіма учасниками, й окремі конкретні результати цього проявились впродовж 2023. Крім FPPP, варто відзначити продовження співпраці з кластерами CIMES (Франція), який виграв у 2023 інших конкурс Horizon Europe й куди включена АППАУ.
Чеська агенція інновація CzechInno в цьому році організувала 3 великі бізнес-місії в Чехію і які всі спонсоруються чеським урядом. Дуже важливим є системний інструмент, запропонований УКА — програма Professionals4Ukraine починає все більше інтегрувати подібних партнерів та їх ініціативи в єдину, цілісну стратегію інтеграції українських кластерів та їх учасників, інноваційних МСП в єдину мережу.
Але не менш важливою є співпраця з українськими учасниками. Київський Академічний Університет та DIH NOSC є постійним учасником наших розробок позиційних документів. Й зокрема, пункт про переважаючих розвиток deep-tech стартапів в Резолюції конференції Індустрії 5.0, належить саме їм. Також звертаємо увагу на вже запущену програму підготовки deep-tech startups від КАУ, яка реалізується за підтримки ЕІТ.
Львівська школа стартапів входить у все глибшу співпрацю з учасниками Українського кластерного альянсу. Львівська конференція, організована у “Львівській політехніці” за сприяння Назара Подольчака, керівника школи та сприяла також початку співпраці з подільськими кластерами. В жовтні був підписаний Меморандум про співпрацю з Вінницькою екосистемою й, назагал, УКА позиціює досвід Львівської школи стартапів як бенчмарк регіонального інноваційного розвитку для всіх регіонів країни.
Інкубатор Сікорського та DIH “Центр Індустрії 4.0 КПІ” є нашими кращими партнерами в розвитку окремих сегментів технологій подвійного призначення та розвитку екосистеми центрального регіону. Співпраця з ними продовжилась й після закінченню проєкту BOWI. Важливим є також спільний з КАУ проєкт запуску нової кластерної ініціативи “Фотоніка” – роботи в цьому напрямку тривають з початку 2022.
Незмінним учасником всіх ключових напрацювань АППАУ в процесах policy-making Індустрії 4.0 є Агенція Європейських інновацій, керівник якої Іван Кульчицький керує також комітетом з Інновацій УКА.
Один з напрямів, який ми закладали в стратегію проєкту, — а саме розбудову екосистемної мережі партнерів промислових та deep-tech стартапів, — ми, де-факто, вже реалізуємо.
Дивлячись вперед на 2024, й розширюючи коло партнерів до державних інституцій, зокрема в поточній роботі по розробці інноваційної політики хочеться ще раз звернути увагу на засадничі інструменти розвитку, визначені в нашій Резолюції Індустрії 5.0.
- законодавчі зміни зі стимулювання попиту на інновації серед промислових підприємств,
- цільові програми по розвитку мереж інноваційних кластерів та цифрових інноваційних хабів (DIHs),
- запуск мережі незалежних експертів (методика SIRI),
- програми з покращення інфраструктури R&D наших DIHs, університетів та НДІ НАН,
- створення галузевих акселераторів — й саме для промислових та deep-tech стартапів,
- масштабних програм перенавчання та підвищення кваліфікації промислових МСП (reskilling-upskilling)
- впровадження технічних стандартів Індустрії 4.0 та 5.0.
Ці інструменти є ключовими та пріоритетними, й чимало з них фігурують в НЕС-2030. Але з 2020 й донині рух за цими напрямками є мінімальним — найбільші зрушення ми можемо констатувати хіба що у сфері розвитку DIH.
Відповідно на 2024, всі партнери мають консолідувати зусилля для прискорення інноваційного розвитку українських критичних індустрій та їх подвійного переходу. Адже війна продовжується й ми вже добре знаємо, що частину успіху в наші перемозі належатиме саме нашим технологічним компаніям та розробникам.
Юрчак Олександр,
СЕО УКА, ген. директор АППАУ