Кажуть, що справжнє та найбільш важливе видно здалеку та зверху. Огляд із висоти пташиного польоту або погляд назад у часі є типовими методами для цієї вправи. Проєкти «ClusteRISE» та «Інтеграція 4.0» мали синергію і дотичність у численних аспектах аналізу й розвитку інноваційних екосистем у багатьох регіонах країни.
Отже, що ми бачимо сьогодні після шести місяців розгортання проєктів? Ми вибрали для цього аналізу найбільш значимі маркери минулого періоду й розташували їх у хронологічній послідовності.
Кожна з цих публікацій відображає конкретну подію, або ж резюмує кілька подій за коротший період часу. Оглядаючи їх сьогодні й у динаміці розвитку, ми краще бачимо певні тенденції та закономірності, і які зовсім не очевидні у традиційних вимірах на кшталт «план (проекту) – факт – висновки – корегуючі дії». До цього варто додати, що за інтенсивністю подій, рівнем залучення стейкхолдерів, кількістю обмінів наша діяльність в останні шість місяців не має собі рівних – це так, принаймні для досвіду АППАУ та наших партнерів по розвитку інноваційних екосистем «у полях», тобто в регіонах країни. Очевидно, так це виглядає і збоку: партнери кажуть, що в окремих аспектах розвитку методів колективної співпраці, їх швидкого тестуванні на практиці ми зробили за цей період більше, ніж за всі попередні роки подібних проектів в Україні.
Отже, які тенденції та інсайти є для нас усіх найбільш важливими? Що лежить у їх основі, й чи будуть ці чинники визначати результати наступних наших дій? І що мають виснувати спільноти як головні уроки й, відповідно, які нові методи, стратегії та практики додати до свого арсеналу?
Ключовий лейтмотив і виклик – зростання деіндустріалізації
Безумовно, це ключова тема та висновок головних наших аналізів, спостережень і публікацій. Упродовж усього періоду ця тема виникала мимоволі в численних обмінах, дискусіях та наступній аналітиці. Важко говорити про якусь нашу «політичну» заангажованість у цьому питанні. Так, тема деіндустріалізації фігурує часто в матеріалах Industry4Ukraine як головна загроза економіці країни. Але, скажімо так, «ми її в цьому проєкті спеціально не шукали». Ця тема піднімалася природно та органічно в будь-якому серйозному аналізі чи аспекті стану екосистем і дій акторів.
І як ми не намагалися «витиснути максимум» із існуючих умов, доказати, що й проблему можна розглядати як можливість, знайти знову і знову додаткові резерви, факти шокують, а численні труднощі знову й знову доводять, що в основі основ – умови ведення бізнесу, державна підтримка та розвинуті інституції. Держава «забила» на промисловість та інновації давно, і скільки би зараз чиновники не запевнювали нас про свою підтримку, у полях все виглядає значно гірше. Нереформована система ЗВО, у якій практично неможливо віднайти справжні інновації 4.0, депресивний стан більшості промисловців та їх низька спроможність справлятися з викликами, масовий витік талантів до ІТ та за кордон… Ми бачили це знову і знову в усіх регіонах. Як і неспроможність владних структур протистояти цим негативним тенденціям. Найбільшим інсайтом тут є аналіз регіональних стратегій до 2027, наш аналітичний звіт березня відверто називає ці спроби протистояти зростанню бідності «симулякрами». Правильний аналіз ситуації з фіксацією деіндустріалізації як головного тренду, й разом з наступним закладанням цього ж тренду в свої плани заходів на наступні три роки є нічим іншим, як свідченням безпорадності, інтелектуальної убогості та безвідповідальності.
З іншого боку, безумовним позитивом цього періоду є здатність бізнесу до мобілізації та прийняття виклику деіндустріалізації. Справжньою надією та відрадою є той факт, що кластерні ініціативи виникають уже самостійно в інших регіонах й поза межами мейнстримного проєкту ClusteRISE. Саме кластери задають сьогодні лідерство у співпраці в розвитку інновацій у промисловості, й це вже не викликає сумнівів. Останні три події березня в Миколаєві, Запоріжжі та Харкові стали справжньою втіхою та відрадою для всіх прихильників хайтек-промисловості. «Ще є порох», і тепер зрозуміло, що саме кластери є найбільш спроможними акторами в екосистемах, щоби задавати темп і напрями індустріального розвитку в регіонах.
Важливість сучасних методик та інструментів співпраці
Ми маємо багато здобутків у цій категорії, ось їх неповний перелік:
- Сучасні та адаптовані моделі розвитку дуже потрібні, й вони працюють. Модель співпраці головних стейкхолдерів у розвитку інноваційних екосистем задала відразу кілька головних орієнтирів – від правильного визначення та управління (!) ролями, і до кінцевих результатів (критеріїв ефективності цієї співпраці). Можливо, нам пощастило, можливо, ми ще не все бачимо, але ніяких ґанджів цієї моделі впродовж «експлуатації» ми не виявили, і вона залишається головною для подальшого розгортання та впровадження в регіонах країни.
- Миколаїв першим показав інший інструмент управління розвитком – як потрібно створювати портфель проектів. Фактично, ми перевели перевели ці роботи в режим мініпроекту або кампанії. І цей приклад залишається актуальним для інших регіонів.
- Важливою для впровадження підходів смарт-спеціалізації є наша українська версія EDP (підприємницького відкриття). Власне, все, що відбувалося в регіонах Запоріжжя, Харкова, Миколаєва та, меншою мірою, у Вінниці, відбувалося саме за правилами цієї методики.
- Не менш важливою виглядає уніфікація та систематизації методик «кластерного запуску», і де інструменти нетворкінгу та проведення івентів брокериджу (Technology & innovation day) довели свою ефективність.
- Також важливими є технології та методи співпраці. Тут особливого прогресу не відбулося, ми радше повернули стару тему з проекту aCampus, і де знову акцентували, що розвитку ідей не відбувається. Це одна з найслабших зон у співпраці стейкхолдерів, і насамперед це стосується науковців.
Це також стосується і самої теми «методики та інструменти». Багато стейкхолдерів ще слабо усвідомлюють саму необхідність методико-інструментального забезпечення, не кажучи вже про те, що рівень володіння більшістю інструментів є низьким. У першу чергу, ця зона росту – для координаторів молодих кластерів. І хоча в нас проводяться безперервні тренінги, координація та зміст їх програм залишають бажати кращого.
Ролі акторів і їх вклад у розвиток молодих кластерів та інноваційної екосистеми
Проєкт «Інтеграція 4.0» давав однакові шанси на проявлення своїх ролей у розвитку інноваційної екосистеми регіонів усім головним акторам, як тим, хто за визначенням керує екосистемним розвитком (владні структури, агенції з розвитку, консультанти та бізнес-школи, бізнес-об’єднання, кластери, тощо), так і учасники екосистем (університети, НДІ, розробники, стартапи, промисловці). Отже, як ми можемо оцінити їхні ролі через шість місяців? Хто і як проявив себе в ролі справжніх policy-makers, рушіїв розвитку, чи хоча би найбільших активістів? Між якими акторами видно кращу взаємодію?
Владні структури знову ніяк себе не проявили, і в більшості випадків знову ізолювалися. У кращому випадку чільники структур просто фіксували свою присутність у вітальному слові на черговому заході. Головні спеціалісти чи керівники департаментів у окремих випадках можуть бути присутніми до кінця заходу, але що це дає – незрозуміло. Наші конкретні пропозиції до ОДА регіонів, де навіть виявлені «сліди» проєктів Індустрії 4.0 чи ІАМ у планах заходів до 2023, не отримують ніякої реакції. Між тим, не можна сказати, що вони «нічого не роблять». Формальна активність за напрямом смарт-спеціалізації різних державних структур є, але ми неодноразово бачили, що це паралельний світ, який живе своїм життям, і він має дуже мало спільного зі справжнім інноваційним розвитком промисловості. І цей світ дуже важко виходить на пряму розмову, де можна відповідально й ефективно узгоджувати спільні пріоритети.
Науковці та університети залишаються дуже активними, але радше спостерігачами. Ніяких суттєвих доповнень до наших методик чи практичних інструментів розвитку кластерів і екосистем за цей період ми не отримали. І це дещо корегує наші спроби позиціонувати науковців у ролі policy-maker. А заява Назара Подольчака зі Львова на заході в Миколаєві, що «трансфер технологій» має бути зворотнім, від передових підприємств до науки, з наступними засвідченнями відсутності інноваційного менеджменту в університетах Запоріжжя та Харкова, розвіює останні ілюзії про ЗВО як інноваційні структури, і які стоять на одному рівні з фірмами-розробниками. Водночас, немає сумнівів, що, на відміну від владних структур, університети є набагато ближчими партнерами до інноваційних кластерів, а їх потенціал, освітній, інноваційний та дослідницький, залишається високим у багатьох сферах.
Промисловці досить чітко поділяються на дві категорії: активні МСП, які досить легко йдуть на контакт і залучаються до кластерів й інноваційних екосистем, та «ветерани», середній і великий бізнес, що радше живуть у своєму специфічному корпоративному світі, де є свої високі стіни та заплутані коридори.
За свідченням учасників проектів, найбільша цінність і користь для розвитку молодих кластерів іде від обмінів з іншими кластерами та асоціаціями. У першу чергу, мова про досвід зрілих структур (Українська Асоціація Меблевиків, Kharkiv IT-кластер, АППАУ, RinnoHUB) та обміни між рівними собі (обміни між кластерами, поїздки на підприємства тощо). Іншими словами, кластери швидко навчаються та зростають на власних помилках та чужому досвіді, але який є релевантним саме зараз і саме для конкретних проблем розвитку поточного етапу.
Від уроків – до дій
Якщо підсумувати, то головний урок цього періоду полягає в тому, що ми навчилися ще краще розрізняти тверде від пустого, «симулякри» – від справжніх стратегій і серйозних намірів, та розуміти, хто є нашим справжнім партнером на цьому етапі.
Другий за важливістю урок – усвідомлення тотальної фрагментарності стейкхолдерів, існування десятків мікро-світів, і як наслідок, величезної цінності «петчворкингу», тобто, зшивання цих клаптиків у щось більш цілісне та продуктивне. Кластерні координатори, які вміють це робити, є безцінними для своїх спільнот і регіонів.
Третій урок – про важливість системних підходів і якісних перевірених інструментів. Саме завдяки ним ми можемо швидко зростати в поточних умовах.
Якщо ми засвоюємо ці уроки, то підходи на наступний період (до кінця 2021) виглядають наступним чином:
- «Петчворкинг» як об’єднання та сполучення різних світів і ланок, налагодження відносин, формування спільних засад (пріоритетні цілі та проекти) є головною роботою кластерних координаторів. Вони мають досконало володіти інструментами нетворкінгу, фасилітації та організації різних зібрань, залучення та делегування, комунікацій і певного роду дипломатії.
- Ми також по новому оцінили роль Правлінь. Адже портрет «ідеального координатора» вище дійсно ідеальний, у житті таких поки не бачимо. Це означає, що ключовим фактором успіху є правильний розподіл ролей та функцій серед членів правлінь. Й відповідно, кластерні спільноти мають бути уважними та відповідальними в тому, щоб в правління входили найбільш достойні представники спільнот.
- В цьому процесі «зшивання» не варто витрачати багато сил та часу на чиновників, які нічого не вирішують й ніяк не допомагають. Це має бути останній, а не перший пріоритет в діяльності кластерів. Натомість, дуже важливим є підтримка та співпраця зі справжніми агентами змін у владних структурах – поки що таких нам вдалось знайти буквально одиниці.
- Потенціал науковців має бути керованим і набагато краще інтегрованим у конкретні проєкти та програми дій, але якими керує бізнес. Узгоджений портфель таких проєктів регіонального промислового та інноваційного розвитку залишається пріоритетом №1 у всіх регіонах.
- Кластери мають якомога швидше затвердити та узгодити власний toolbox розвитку. Помилки початкового етапу і без належної зовнішньої підтримки (донорів) завжди дають той самий результат – кластерні ініціативи розвалюються.
Комітети кластерного та цифрового розвитку, смарт-спеціалізації платформи Industry4Ukraine будуть і надалі активно сприяти консолідації та розвитку інноваційних кластерів України та запрошують до співпраці координаторів промислових і хайтек-кластерів, науковців й освітян, а також представників бізнесу. Почуємося вже зовсім скоро на Ukrainian Cluster week.
Олександр Юрчак, керівник проєктів ClusteRISE та Інтеграція 4.0, член організаційного комітету платформи Industry4Ukraine