У сучасному світі технології подвійного призначення (dual-use technologies) дедалі більше стають ключовим фактором економічної, оборонної та технологічної конкурентоспроможності країн. Йдеться про інновації, які можуть одночасно використовуватися як у цивільних, так і у військових цілях — від штучного інтелекту, дронів і кібербезпеки до робототехніки, нових матеріалів та комунікаційних систем.

У контексті повномасштабної війни росії проти України ці технології набули особливої ваги. З одного боку, вони допомагають захищати країну — десятки рішень, створених приватними компаніями та волонтерами, вже довели свою ефективність на полі бою. З іншого боку, саме dual-use сектор може стати драйвером післявоєнного економічного відновлення, інтеграції до європейських інноваційних ланцюгів та побудови сучасної індустрії оборони.

Проте в Україні ще бракує системного підходу до розвитку цього сегменту. Попри високий інтерес з боку бізнесу, волонтерських фондів і міжнародних партнерів, держава поки що не створила повноцінної екосистеми для підтримки технологій подвійного призначення. Водночас, існує вікно можливостей: зростання міжнародного інтересу, створення нових програм підтримки у ЄС і НАТО, а також поступове формування інституцій, таких як Brave1, дають шанс вивести цей сектор на новий рівень.

Дана стаття надає огляд поточної ситуації у сфері dual-use технологій в Україні в міжнародному контексті, навадить бар’єри та точки зростання, а також пропонує стратегічні напрямки розвитку цього критично важливого сектору.

Сегментація та класифікація технологій подвійного призначення

Технології подвійного призначення (dual-use) — це продукти, послуги або знання, які можуть бути використані як у цивільній, так і у військовій сферах. Їх відмінність — у гнучкості застосування: наприклад, програмне забезпечення для обробки відео може стати системою наведення для дрона, а матеріали для авіації — частиною бронетехніки.

У міжнародній практиці найбільш активно розвиваються такі технологічні напрями dual-use:

1. Автоматизовані та роботизовані платформи:  безпілотні системи та роботи (UAV / UGV, морські дрони)  для логістики, евакуації, розмінування, тактичного застосування.
2. Штучний інтелект (AI) та машинне навчання: автоматичне розпізнавання об’єктів на фото/відео та кібератак, обробка відео, бойові алгоритми.
3. Кібербезпека та інформаційна безпека: захист критичної інфраструктури та систем управління, протидія кібератакам, кіберрозвідка, протидія ворожим ІПСО.
4. Сенсори, оптика, тепловізори: використовуються як в медицині чи промисловості, так і у снайперських та розвідувальних системах, у безпілотних системах.
5. Нові матеріали та нанотехнології:  броня, сенсорні покриття, легкі матеріали для дронів та техніки.
6. Програмне забезпечення, моделювання, симулятори: військові тренажери, віртуальні бойові середовища, тактичне моделювання.
7. Комунікації та радіоелектроніка: захищені канали зв’язку, GPS-навігація, засоби РЕБ.
8. Космічні технології: системи супутникової навігації та зв’язку, що використовуються для управління безпілотниками (miltech) і водночас у цивільних логістичних або транспортних рішеннях. Starlink є також типовим прикладом dual-use.
9. Медичні технології: тактична медицина, евакуаційне обладнання, аналізаторні пристрої.

Практично всі вказані технології є предметом діяльності 11 кластерів УКА, що входять в Ресурсний центр «Технології подвійного призначення».

З практичної точки зору, dual-use охоплює більшість технологій у сфері deep tech, які можуть мати стратегічне значення для безпеки, але при цьому бути повністю цивільними за задумом.

Глобальні тренди та регуляції

У XXI столітті технології подвійного призначення перетворилися на ключовий актив держав, які прагнуть зміцнити як свою безпеку, так і економічну незалежність. У світі відбувається стрімке зближення оборонного та цивільного секторів — поняття defense tech і dual-use дедалі частіше використовуються разом, зокрема в стратегічних документах НАТО, ЄС і США. Зокрема, звіт НАТО “CRITICAL DUAL-USE TECHNOLOGIES” (серпень 2024) акцентує на глобальних змінах в розвитку ОПК й підкреслює той факт, що інновації в комерційному секторі дедалі більше стають джерелом військових технологій. Традиційна логіка “від оборони до цивільного використання” змінилася на “від комерції до армії”.  Армії дедалі більше покладаються на технології, спочатку створені для цивільного ринку: дрони, смартфони, штучний інтелект, супутникові системи тощо. Звіт визначає 13 технологій критичних напрямів: ШІ, автономія, квантові технології, космос, нові матеріали, кіберзахист, гіперзвукові системи тощо.

Резюмуючи, експерти наводять головні причини зростання ролі dual-use:

• Швидка комерціалізація інновацій: багато проривних технологій (AI, автономні системи, квантові сенсори) з’являються спершу у стартапах.
• Військові конфлікти (зокрема, війна в Україні) стимулюють попит на швидке розгортання рішень.
• Інфраструктура безпеки країн ЄС/НАТО все частіше базується на партнерстві з приватним сектором.
• Технологічна конкуренція із Китаєм та іншими авторитарними режимами вимагає стратегічних інвестицій у подвійні технології.

Провідні ініціативи підтримки в ЄС та НАТО виглядають наступним чином:

Європейський Союз

• European Defence Fund (EDF): 8 млрд євро на інновації в обороні (частина з них на dual-use).
• Horizon Europe: фінансує цивільні інновації, включаючи безпеку, цифровізацію та кіберзахист.
• Digital Europe Programme: підтримка ШІ, кібербезпеки, цифрових навичок — все, що має подвійне застосування.
• EIC Accelerator: окремі гранти до €2.5 млн + інвестиції до €15 млн для deep tech стартапів, включаючи dual-use.
• EU Clusters Collaboration Platform: сприяє транснаціональній кооперації кластерів, у т.ч. у сфері оборони.

 Біла книга Європейської Комісії (2024) аналізує 3 три сценарії розвитку покращення механізмів підтримки dual-use – в межах чинної системи (як синергія між Horizon Europe та EDF), часткове зняття заборони на військове застосування, створення окремого інструменту для dual-use R&D (окрема програма з власним бюджетом, правилами, процедурами). 

США

• Defense Innovation Unit (DIU) — інкубатор Пентагону для співпраці з dual-use стартапами.
• DARPA та ARPA-E — агенції, що фінансують проривні технології з потенціалом до військового застосування.
• ITAR & EAR — системи контролю експорту технологій. Дають рамки, але також ускладнюють інтернаціоналізацію.

НАТО

• DIANA (Defence Innovation Accelerator for the North Atlantic) — створено в 2022 р. для підтримки dual-use стартапів. Україна з 2024 року стала бенефіціаром.
• NATO Innovation Fund — фонд у розмірі €1 млрд на інвестування в оборонні/подвійні технології у країнах НАТО та партнерських державах.

Європейський Союз має окремий список товарів подвійного призначення відповідно до EU Dual-Use Regulation (2021/821), що регулює експорт і контроль таких технологій. У США аналогом є система ITAR та EAR, яка контролює експорт військових і чутливих технологій.

Значення dual-use технологій обумовлює й сувору регуляцію:

• Експортний контроль: країни ЄС, США, Ізраїль, Південна Корея мають списки товарів/технологій, заборонених до експорту без дозволу.
• Стандартизація: продукти, які претендують на інтеграцію в системи НАТО або ЄС, мають відповідати технічним регламентам (STANAG, ISO, IEC).
• Інтелектуальна власність: dual-use проєкти часто вимагають захисту IP у чутливих сферах, що ускладнює співпрацю.

На сторінці Єврокомісії European Defence and the ReArm 2030 є розділ, присвяченій Україні – тут є пропозиції щодо розширення допомоги Україні, створення нових ініціатив по зростанню спроможностей в сфері ОПК, та кращої інтеграції українського ОПК в екосистеми та ланцюги ЄС. Отже, як бачимо, ініціатива УКА Clusters4Defense лежить цілком в руслі європейського курсу.

Dual-use в Україні: поточний стан

Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, технології подвійного призначення в Україні припинили бути теоретичним поняттям — вони стали питанням виживання. Саме цей сектор виявився найбільш інноваційним і здатним швидко та  гнучко реагувати на реальні потреби фронту. Багато рішень, що сьогодні рятують життя на передовій, — це продукти малого та середнього бізнесу, волонтерських R&D-ініціатив і новостворених стартапів.

На сьогодні Україна демонструє активний розвиток у таких напрямках dual-use:

• БПЛА (UAV) — від FPV-дронів до важких ударних платформ. У 2024 році Україна планує виробити до 4 млн дронів.
• Наземні Роботизовані Комплекси (НРК, англ UGV) — для нанесення вогневого ураження, але також рішення для розмінування та установки мін, логістики, евакуації поранених, прошукових робіт тощо.
• РЕР/РЕБ та кібербезпека — засоби радіоелектронної розвідки та боротьби (включно з системою протидії дронам), системи інформаційного захисту.
• Тактична медицина — інноваційні системи евакуації, автоматичної діагностики та моніторингу.
• AI та програмне забезпечення — бойова аналітика, системи наведення, комунікаційні платформи.

Близько 2-х десятків акторів сприяють розвитку сектору dual-use в Україні – в першу чергу, це профільні міністерства та державні фонди (як Brave1 та Український фонд стартапів); але це також понад 10 бізнес-об’єднань, та стільки ж волонтерських фондів, аналітичних центрів тощо. Їх огляд виходять за рамки даної публікації.

УКА зі своїм Ресурсним центром dual-use входить в категорію бізнес-об’єднань й позиціонується як надійний партнер державних структур та ЗСУ в сфері сталого розвитку інноваційних та регіональних екосистем dual-use. Цьому сприяє також географія кластерів УКА – де-факто, вони охоплюють більшість регіонів країни – Суми, Харків, Запоріжжя, Миколаїв, Одеса, Дніпро, Вінниця, Рівне, Хмельницький, Львів, Івано-Франківськ та Київ. Флагманська ініціатива УКА Clusters4Defense є також унікальною з точки зору охоплення та долучення європейських кластерів.

Після 2022 року сектор технологій подвійного призначення в Україні пройшов надзвичайно динамічну трансформацію — від хаотичних ініціатив до поступової інституціоналізації. Якщо в перші місяці повномасштабної війни інновації створювались переважно волонтерами та невеликими командами інженерів, то вже у 2023–2024 роках з’явилися перші акселератори, програми грантів, ринки постачання та навіть тенденції до кооперації між гравцями.

За різними джерелами (Brave1, DataDriven, Мінстратегпром):

• У 2022 році в секторі працювало ~100 компаній. У 2024 — понад 1000 активних стартапів і МСП.
• Платформа Brave1 станом на кінець 2024 року опрацювала 2800 заявок на R&D.
• Середній розмір інвестицій у стартапи зріс з $100–200 тис. у 2022 до $1–3 млн у 2024.
• У 2024 році українські підприємства виробили понад 2,5 млн артснарядів і більше мільйона FPV-дронів.
• Грантова підтримка від Brave1 досягла $5 млн+, а ще $1,5 млрд залучено від донорів у межах ініціативи Zbroyari.
• Прогноз на 2025 — зростання обсягів виробництва в секторі до $30 млрд.

Попри позитивну динаміку, сектор має значні обмеження:

• Відсутність єдиної державної політики щодо dual-use.
• Недостатня координація між міністерствами.
• Експортні обмеження, які стримують зростання та інтернаціоналізацію.
• Висока імпортозалежність у виробництві повних рішень (найбільша залежність – електроніка, оптика, двигуни).
• Низький рівень співпраці науки з промисловістю — велика частина НДІ та університетів все ще працюють окремо від ОПК.

Окремо варто зазначити проблематику контролю за товарами подвійного призначення –  в Україні він є недосконалим та складним. Контроль за експортом товарів подвійного призначення здійснюється відповідно до Закону “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” та на основі списків, гармонізованих із ЄС. Відповідальним органом є Державна служба експортного контролю. Однак, система контролю залишається бюрократично перевантаженою та недостатньо адаптованою до реалій війни:

• Процеси отримання дозволів займають від кількох тижнів до кількох місяців.
• Відсутність спрощеного режиму для інноваційних стартапів та розробок, що вже довели ефективність на фронті.
• Українські МСП часто не мають чіткого розуміння, які їхні товари підпадають під дію законодавства про контроль.

У результаті — компанії сьогодні намагаються уникати експорту, або переносять виробництво за кордон, що призводить до втрати технологій та доходів для держави, відтоку людського капіталу.

Інструменти підтримки та бар’єри

Попри низку ініціатив, в Україні ще не сформовано комплексної політики розвитку технологій подвійного призначення. Більшість програм фрагментарні або обмежені часово/бюджетно.

Ключові інструменти підтримки в Україні:

🔹 Brave1

• Головна державна платформа для стартапів у сфері оборони та dual-use.
• Функції: гранти (до $50 тис.), тестування, доступ до полігонів, нетворкінг з військовими.
• У 2024 – понад 300 проєктів отримали фінансування.

🔹 Фонд стартапів (USF)

• Програма Dual Use Track (до $35–50 тис. для MVP та early-stage).
• Конкурсний відбір, обмежений бюджет.

🔹 Мінстратегпром і програма «Зброярі»

• Глобальний фандрейзинг для ОПК, зосереджений на виробництві.
• У 2024 залучено понад $1,5 млрд від Данії, Канади, ЄС.

🔹 Регіональні ініціативи

• Декілька ОВА та міських рад (Львівська, Хмельницька, Рівненська) підтримують локальні кластери, проте це не стало трендом по країні.

🔹 Нові формати співпраці з західними партнерами

• Rheinmetall, KNDS, Northrop Grumman, Thales — кейси локалізації виробництва.

Міжнародна підтримка, доступна для українських МСП та кластерів в сферах dual-use включає

• NATO DIANA — прискорення інтеграції українських dual-use стартапів у систему НАТО.
• EU4Business, EU4Digital, EU4Innovation — окремі компоненти підтримки інновацій та кластерів.
• Horizon Europe, , EIC Accelerator — є доступними, але важкими для МСП через складність процедур і відсутність навичок грант-менеджменту.
• EDF – найбільш цільовий фонд доступний тільки частково (каскадне фінансування)

Основні бар’єри розвитку dual-use сектору в Україні

1. Відсутність єдиної державної стратегії та законодавства для dual-use:
   • Немає окремої політики чи юридичного визначення “технології подвійного призначення” в українському праві, тоді як подібне регулювання існує в ЄС.
2. Експортні обмеження.
   • Експорт озброєнь заборонено (крім кількох спеціальних випадків).
   • Це знижує мотивацію інвесторів і гальмує розвиток ринку.
3. Кадровий голод і мобілізаційні ризики.
   • Частина інженерів мобілізовані, їхні знання та навички не використовуються ефективно (за деякими винятками проходження служби у спеціалізованих технологічних підрозділах або позаштатних майстернях у бригадах); бракує висококваліфікованих кадрів у R&D, електроніці, виробництві.
4. Імпортозалежність.
   • До 80% компонентів (особливо електроніки, оптики, двигунів) — з Китаю та Південно-Східної Азії.
5. Фрагментованість інноваційної екосистеми.
   • Мало інкубаторів, тестбенчів, технопарків, інтегрованих з Силами оборони України або промисловістю.
6. Недовіра між бізнесом і державою.
   • Брак довгострокових контрактів, часто — заплутані тендери, низька прозорість.
7. Нестабільне фінансування.
   • Держава забезпечує замовленнями менше 50% наявних виробничих потужностей у 2024, й в той же час забороняє експорт.

УКА також намагається підняти питання щодо зміни стратегічного курсу. Якщо у 2022–2023 роках фокус був на швидкому реагуванні («Fast Track»), то сценарії затяжного протистояння з росією змушують нас розглядати більше стратегічні та системні підходи, де фокус зміщується на спроможності індустріальних екосистем видавати інноваційні продукти серійно, в більшій кількості, стабільній якості та більш автономно, з можливістю швидко змінювати окремі модулі ОВТ. Відтак, УКА акцентує на перевагах науково-виробничих кластерів, спроможних об’єднувати науку та виробництво на рівні секторів та регіонів, а також сприяти інтернаціоналізації продуктів dual-use. Останнє означає не тільки експорт, але й проактивні стратегії інтеграції в європейські ланцюги ОПК.

Висновки та рекомендації

В Україні стає все більше передумов, щоб стати одним з лідерів у секторі dual-use в ЄС та світі. Технології подвійного призначення є не лише ключем до ефективної оборони, але й стратегічною опорою для післявоєнної відбудови та індустріальної модернізації України. Протягом останніх двох років Україна продемонструвала унікальну здатність до швидких інновацій, зокрема у сфері БПЛА, робототехніки, медичних рішень, кіберзахисту та програмного забезпечення.

Однак для переходу від «точкових проривів» до стійкої інноваційної екосистеми, необхідні системні інституційні рішення на державному та міжнародному рівні.

Ключові стратегічні кроки для розвитку сектора

1. Інституціоналізація сектора dual-use

• Створення окремої стратегії розвитку технологій подвійного призначення (включно з експортом, R&D, сертифікацією).
• Визначення державного координатора та розробка юридичного визначення «dual-use» у законодавстві.

2. Розвиток кластерної моделі

• Посилення ролі регіональних та секторальних кластерів, які фокусуються на dual-use / miltech розробках (як IRON, Розмінування України, Dual-use кластер).
• Більш високі темпи інтеграції кластерів у європейські програми підтримки (ECCP, EDF, Interreg, Horizon).

3. Побудова R&D-інфраструктури

• Фінансування інкубаторів, тестбенчів, науково-виробничих платформ.
• Розвиток співпраці між університетами, бізнесом та армією.

4. Інтернаціоналізація

• Підготовка проєктів до участі в EU/NATO програмах (EDF, Horizon, DIANA).
• Розбудова механізмів міжнародного трансферу технологій та спільних підприємств.

5. Стимулювання інвестицій

• Програми співфінансування для МСП у сфері dual-use.
• Механізми ризик-страхування для західних партнерів.

Dual-use — це не лише про технології чи інновації. Сьогодні це ключова стратегія взаємодії між державою, бізнесом, наукою і міжнародною спільнотою заради безпеки, стійкості та інноваційного прориву. В умовах затяжної війни і глобальної нестабільності, розвиток цього сектору стає елементом технологічного суверенітету України.

Більше детально про стан та виклики сектору dual-use будемо говорити в секції з аналогічною назвою на Демократичному тижні «Карпатське море» 29 квітня. Долучайтесь!