Після реструктуризації УКА та завершення циклу стратегії 2022-23 триває пауза щодо прийняття нової стратегії – до 2025. Ми зробили дві стратегічні сесії на початку 2024, де підвели підсумки й зробили певні уроки минулого періоду. Водночас, висока динаміка зовнішнього середовища диктує нові виклики, й поглиблює старі. Відтак, прийняття та консолідація кластерів навколо ключових, спільних викликів залишається наскрізною стратегічної лінією в наших діях в 2024. Або ми їх добре розуміємо й разом приймаємо, або наш рух буде слабким та роздрібленим перед серйозними та численними загрозами.
Отже, які ці виклики, що вже робить УКА, щоб їх приймати та які ключові завдання на наступний період. Виклад, представлений нижче, ілюструє виключно точку зору Виконавчої дирекції УКА, що виноситься на Правління та збори кластерів УКА, які плануються в травні та червні.
За даними УКА, рівень кластеризації української економіки – найнижчий в Європі. Наслідком є численні розриви в Ланцюгах доданої вартості (ЛДВ) й, загалом, слабкі позиції українських виробників продукції з високою доданою вартістю. За своєю суттю та призначенням, кластери - як ніяка інша категорія бізнес-об'єднань, - підходять під ці завдання розбудови ЛДВ, їх зміцнення та зростання інноваційності. Але щоб досягти цього рівня, потрібен час, інвестиції та дуже багато зусиль. Наприклад, нам ще дуже – дуже далеко до європейського рівня, де більше 80% патентів створюються МСП та науковцями, об’єднаними в кластери. Реакція на цей виклик має дві, досить очевидні стратегії, які мали б стати національними - перша, це про рівень кластеризації, як наявність кластерів у всіх регіонах та галузях; друга - про збільшення впливу кластерів на економіку, в першу чергу в сфері зростання стійкості та конкурентоспроможності МСП, учасників кластерів.
Масштаби виклику та поточний стан: з 2019-20 рр ми бачимо значний прогрес в зростанні кількості кластерів, - цей показник в регіонах країни зріс щонайменше на 50% й загалом в нашій базі ми налічуємо сьогодні близько 50 кластерів та кластерних ініціатив. Іншими словами, з покриттям кластерів територій та галузей прогрес є і значний.
Але щодо другої стратегії – зростання впливу цих кластерів на економіку регіонів, прогрес є слабким. За виключенням кількох галузевих асоціацій кластерного типу (АППАУ та УАМ), а також окремих ІТ-кластерів (Харківський та Львівський), ще надто рано говорити про будь-який значний вплив на процеси економічної стійкості та-чи розвитку регіонів та галузей. Причина банальна – на вирощування сильних кластерів йде щонайменше 5-10 років за умови постійної підтримки та інвестицій від головних стейкхолдерів – держави, регіональних структур, міжнародних організацій та самого бізнесу. Для підтримки цього процесу потрібні цілісні стратегії та інвестиції, які наразі тільки формуються.
Реакція УКА, головні завдання наступного періоду: в 2023 ми провели реструктуризацію УКА, суть якої полягала в переході від кількісних до якісних показників зростання. Якщо влітку 2023 УКА об’єднував 60 організацій, то в грудні їх кількість скоротилась до 24 й зараз плавно зростає (на момент виходу даної публікації йдеться про 34 члени УКА – 30 кластерних організацій та 4 – партнерських бізнес-об’єднань). Впродовж наступних місяців, УКА встановить ясні критерії приналежності до кластерних організацій, вимоги до категорії «дійсних членів УКА» і які разом мають стимулювати кожен кластер до якісного зростання. На осінь 2024 планується розпочати процеси стандартизації по європейській системі стандартів якості кластерів ESCA. Подібні кроки мають зупинити процеси розмивання професійних кластерних кваліфікацій та стандартів якості, які зараз, на жаль, набирають в нас обертів.
Питання про те, як прискорити темпи становлення та зростання молодих кластерів – головне для УКА. Типовий портрет молодого кластеру на початку створення (перший рік) – це практична відсутність регулярного менеджменту на full-time, кількість членів - не більше 10, проблеми з оплатою членських внесків (бо ще не має сервісів) й загалом, низькі спроможності в будь-якій сфері діяльності. Коли такі кластери виходять на зустрічі з зарубіжними – їм практично нічого сказати, - ні проєктів, ні ресурсу підтримки, ні спроможності для follow-up. Й, згідно нашого досвіду, на досягнення кластером показника хоча б в 20-30 членів, які оплачують членські внески й створення колективних спроможностей на міжнародній арені йде від 3 до 5 років.
Масштаби виклику та поточний стан: більшість кластерів УКА народжені в 2020-23 рр, й зараз, в 2024 активно реєструються нові кластери, тому для нас – це топ-виклик. Адже більше 50% з них мають характеристики, що вказані вище, в тому числі й навіть ті, яким вже давно за 2 чи 3 роки. Якщо узагальнювати в часі, то варто говорити й надто короткий життєвий цикл українських кластерів - понад 70% українських кластерів, які створювались за останні 20 років, припиняли своє функціонування в перші 3-5 років діяльності.
Фактично, молоді кластери тримаються більше на пасіонарності та ентузіазмі своїх засновників, ніж на зрілості організації. Ситуація значно погіршилась під час війни, адже МСП стало ще важче платити членські внески – кожен радше виживав сам. Більше 10 кластерів південних та східних регіонів країни просто припинили свою діяльність. Інша проблематика в цій категорії - багато координаторів кластерів є далекими від розуміння професійних стандартів в цій сфері. Вони слабо розуміють етапи (milestones) на шляху зростання - як налагодження системного кластерного менеджменту, розвиток сервісної моделі, реальний (а не декларативний) фокус на зміцненні ланцюгів доданої вартості (ЛДВ) в своїх регіонах та-чи галузях, зростання інноваційності та стійкості цих ЛДВ, а також необхідність цифрового та зеленого переходу учасників своїх індустріальних екосистем, як засадничого принципу конкурентоспроможності. Їх потрібно навчати та коучити, але якісних шкіл кластерного менеджменту в Україні немає, як немає й мережі експертів, що б діяли за єдиними методиками.
Реакція УКА та наступні кроки: практично від початку свого створення, УКА позиціонується як кластерний акселератор країни. Ми бачимо свою місію в значному прискоренні в становленні молодих кластерів та виводу їх на міжнародну арену. Для цього УКА вже реалізовує низку стратегій як
- Консолідація зусиль молодих кластерів в Ресурсних центрах та Комітетах УКА – це дозволяє зняти проблему обмежених ресурсів на рівні одного, окремо взятого кластеру
- Створення портфелю сервісних послуг для молодих кластерів, - де найбільший прогрес є нетворкингу, обміну кращими практиками та фандрейзингу
- Створення портфелю спільних проєктів Стійкості та Відновлення - й це справжній прорив, оскільки до 2023 більшість кластерів взагалі не могли представляти на міжнародній арені якісь значимі, вагомі ініціативи, цікаві для зарубіжних кластерів
- Ще один значний прогрес за останні 2 роки відбувся в сфері Інтернаціоналізації – ще ніколи наші кластери не мали стільки обмінів з міжнародними партнерами, й кількість спільних проєктів швидко зростає.
- Створення єдиної Бази знань та кращих практик, які допомагають кластерам враховувати кращий український досвід та уникати типових помилок.
- В 2023-24 УКА значно посилив спроможності та прискорив зростання низки молодих кластерів та ініціатив, зокрема, в секторах Фотоніки, Кібербезпеки, Передових матеріалів, об'єднання Наукових парків та Циркулярної економіки.
Водночас, персональна увага, навчання та коучинг кластерних координаторів молодих кластерів обмежуються трьома чинниками – 1) відсутністю постійно діючої школи кластерного менеджменту, 2) дуже слабким фінансування молодих кластерів та 3) відсутністю мережі сертифікованих експертів, спроможних консультувати молоді кластери. Ці завдання УКА ставить в свою аженду розвитку на 2024-25 рр.
Інстутиціоналізація – це про визнання кластерів, як окремих важливих інструментів національних економічних політик - зокрема, промислової, інноваційної та регіональної на державному рівні. Й відповідне закріплення на рівні політик, стратегій та нормативно-правових актів.
Масштаби виклику та поточний стан: ситуація в цій сфері досить сумна, хоча засновники УКА (й платформа Industry4Ukraine) гостро ставлять це питання з появи проєкту Національної програми розвитку кластерів в 2020 року. В 2023, в тому числі завдяки зусиллям донорських структур (в першу чергу, GIZ-Ukraine) відбувається значні зміни відношення центрального уряду та регіональних адміністрацій.
Реакція УКА та наступні кроки: після виходу проєкту Національної стратегії в 2020, УКА постійно виносить питання інституціоналізації на зустрічі з представниками міністерств КМУ, депутатів ВРУ та регіональних адміністрацій. В жовтні 2023 вийшов позиційний документ УКА «Регуляторна політика в розвитку кластерів» де досить детально роз’яснюються стан та завдання в цій сфері діяльності. Наразі, УКА суттєво наблизився до спільного проєкту з Мінекономіки по створенню повноцінної кластерної політики – ці роботи плануються до запуску з червня 2024.
«Правила гри» - як певний консенсус в тлумаченнях, розумінні стандартів професійного кластерного менеджменту, етичний кодекс в конкурентних умовах тощо, - необхідні в першу чергу всередині кластерних спільнот, але також для розуміння зовнішніми стейкхолдерами. Наприклад, для донорів нерозуміння справжніх викликів кластерного руху, чи окремих кластерів може створювати ризики хибних пріоритетів фінансування.
Масштаби виклику та поточний стан: сьогодні будь-яке громадське чи бізнес-об’єднання може назвати себе кластером, й претендувати на увагу державних структур чи міжнародних організацій. Правил, які б визнавались всіма стейкхолдерами – не існує. Більше того, - навколо кластерів вже створилась група посередницьких чи сервісних організацій, які претендують на певні ролі лідерів думок чи надання сервісів, не маючи при цьому ніякого досвіду в кластерній тематиці, або ж, відверто ігноруючи стандарти якості та-чи кращі практики, які вже є в Україні. Разом, це створює значні загрози для розмивання кращих практик та напрацювань, які вже мають зрілі кластери та інші бізнес-об’єднання. З розростанням популярності кластерного руху цей тренд, на жаль, також зростає й це сьогодні представляє значну загрозу для стратегічних цілей та завдань, які ставить УКА.
Реакція УКА та наступні кроки: значні роботи по встановленню внутрішніх правил розпочались в УКА в 2023. Загальна позиція УКА щодо прийняття цього виклику ,– кластери мають ставати суб’єктами й спільно виробляти власні «правила гри», ідентичні або адаптовані під європейські стандарти. Відтак, ми постійно проводимо роз’яснювальну роботу як всередині УКА, спонукаючи молоді кластери до професійного зростання та розвитку, але також серед зовнішніх стейкхолдреів, роз’яснюючи ролі кластерів, їх відмінності від інших бізнес-об’єднань та кроки, які необхідні для їх швидшого зростання.
Одне з останніх рішень, вироблених в травні 2024 – це визначення критеріїв приналежності до дійсних членів УКА. Поки мова йде про пропозицію, що буде винесена на голосування Загальних зборів. Але як тільки вона буде прийнята, це означатиме перехід на знаменитий принцип Джека Уелча – up or out (зростай або виходь). За 2-3 роки це дозволить створити в Україні 20-30 справді сильних, конкурентоспроможних кластерів, масу яких ми бачимо в ЄС.
Як не прикро це визнавати, кластерний рух не є консолідованим в нашій країні. Мова звісно не про те, що «всі мають бути в УКА» - а про відсутність спільного формату комунікацій та координації по ключовим питанням розвитку. Іншими словами, високорівневого діалогу ключових стейкхолдерів про те, як приймати вищенаведені виклики в нас немає. Зате є добрий десяток впливових стейкхолдерів, кожен з яких прагне встановити в кластерній темі свій вектор та свою стратегію.
Масштаби виклику та поточний стан: на дивлячись на нашу повну відкритість та заклики до об’єднання з 2020, - є чимало акторів, які дивляться на ці процеси по-іншому. Вони прагнуть встановити власне лідерство в певних сферах впливу, очевидно, не усвідомлюючи наскільки шкідливою може бути така позиція з огляду на масштаби вищенаведених викликів. В цьому контексті варто нагадати, що підйом кластерів, що триває в Україні з 2018 року – є четвертою хвилею кластерного зростання. Й що попередні три - в 2004, в 2008 й в 2014 роках, й на які також були витрачені мільйонні бюджети європейських та українських платників податків, - були успішно провалені. В тому числі, через причину відсутності консенсусу та фрагментації ключових стейколдерів - влади, міжнародних організацій - донорів підтримки, та самих кластерів. Звісно, кластерний рух не є якимось виключенням, мова радше про загальноукраїнську проблему в будь-яких сферах, де фрагментація та розмежування є одними з головних причин провалів всіх значних українських поступів до незалежності та процвітання минулих століть, й останніх 30 років незалежності. Нескладно прогнозувати, що наростання цих тенденцій в кластерному русі буде так само вести до його розколу та занепаду.
Реакція УКА та наступні кроки: в першу чергу, ми хочемо нагадати всім стейхолдерам кластерного руху, що нинішній вигляд УКА є результатом системних об’єднавчих процесів, які розпочались ще в 2018 році, й далеко до появи будь-яких програм зовнішньої підтримки. Проєкт Національної програми кластерного розвитку до 2027 став першою низовою, волонтерською ініціативою по формуванню власної стратегії. Ця робота виконана в 2020 групою експертів платформи Industry4Ukraine, яка тоді об’єднувала 40 бізнес-об’єднань, в тому числі окремі регіональні кластери та національні асоціації кластерного типу. УКА є прямим спадкоємцем цієї платформи й саме завдяки кластерному комітету Industry4Ukraine та існуючим напрацюванням, ми змогли швидко вийти на об’єднання кластерів в березні 2022. На сьогодні в країні не існує іншого об’єднання кластерів, яке визнається українським урядом, Європейською комісією, ми є також членом Європейського кластерного альянсу.
В 2024 ми прогнозуємо продовження приєднання до УКА нових кластерів та кластерних ініціатив. Водночас, кожен кластер має розуміти, що суть приєднання не стільки в тому щось отримати – набагато більше важить, що ви можете дати кластерному руху країни. Адже виклики, як було вказано вище – є дуже великими, й щоб створити справді потужну платформу, спроможну суттєво впливати на економіку країни, зусиль та ресурсів потрібно в рази більше.
Як показує минулий та цьогорічний досвід УКА, розуміння та прийняття цих викликів є недостатніми навіть серед кластерів УКА, не кажучи про зовнішніх стейкхолдерів. Брак лідерства та лідерів присутній на всіх рівнях, й під лідерством я маю на увазі саме нашу спроможність приймати ці та подібні виклики, консолідувати навколо них спільні ресурси та зусилля, скоординувати та направляти роботу наших кращих експертів. Питанням вирощування лідерів Виконавча дирекція та Правління УКА приділяють велику увагу й в нас певні успіхи. Але враховуючи масштаби викликів, нам потрібно докладати значно, значно більше зусиль. Якщо ми не зможемо мобілізуватись та знайти в собі достатньо волі, ресурсів та колективної спроможності зустріти ці виклики, внутрішні та зовнішні ризики можуть вступити в дію й легко зруйнувати цю «4-ту хвилю».
Виконавча дирекція УКА закликає Правління та членів УКА посилювати співпрацю всіх кластерів та інших стейкхолдерів кластерного розвитку країни в спільному прийнятті цих викликів й посиленні нашої спільної спроможності.
Юрчак Олександр, СЕО УКА