1-2 березня 2024

1-2 березня в онлайн пройде конференція на тему кращих практик у співпраці науки та бізнесу. Власне, ці 25 кейсів про кращі практики вже відібрані, й ми з нетерпінням чекаємо їх розкриття на конференції.

В даному огляді – короткий огляд цих практик. Метою публікації є також попередня орієнтація спікерів та аудиторії до ключових завдань конференцій й смислів, які ми шукатимемо на цій події

Огляд кращих практик на конференції

Отже, в контексті численних старих та нових викликів співпраці «наука-бізнес», як – фрагментація дій та відсутність комплексних, довгострокових програм державного рівня; (традиційна) відірваність науки від бізнесу; низькі теми реформ в ЗВО; короткостроковість дій та інтересів МСП, їх низька платоспроможність тощо,  ми радше шукаємо відповіді в цих кейсах на більш глибокі питання співпраці:

• мова йтиме не стільки про констатацію тих чи інших практик співпраці (їх справді багато) – як в наявності стратегічних адженд та лідерстві, які відповідають на ключові виклики інноваційного розвитку
• цікавлять не стільки самі приклади співпраці, як такі – а розкриття чинників успіху цієї співпраці, і які ведуть до швидкого масштабування цих кращих практик по регіонах та індустріях. В ініціативах, які ми прагнемо виробити, мова не про наступний виток фрагментації (процесів, ресурсів та напрямків дій..)  – а, навпаки, в їх синтезі, консолідації та інтеграції в конкретні стратегії інноваційного розвитку. І які працюють на економіку України, а не тільки на зарубіжні екосистеми.

Отже, до Вашої уваги 25 практик в шести категоріях:

1. Створення Центрів підтримки МСП в технологіях та інноваціях

2 кейси будуть розглянуті в цій категорії – про створення DIH в Київському політехнічному Інституті ім. Ігоря Сікорського (КПІ) та при Київському академічному університеті (КАУ). Згідно з даними УКА, тільки ці 2 DIHs з 5-ти зареєстрованих на платформі європейської смартспеціалізації змогли вийти на системний рівень надання послуг для МСП в численних сферах технологій та інновацій. Зокрема, у виступі Оксани Юрчишин (КПІ) ми почуємо про 3-річний досвід створення цих послуг, шляхом проходження через низку проєктів (BOWI, Cluster FUNRAISE й зараз новий проєкт від GIZ). Кожен з них покращує сервісну інфраструктуру DIH КПІ, збагачує досвід й веде до кращої якості й більшого охоплення МСП. Володимир Новчай з DIH NOSC-UA (КАУ) акцентуватиме на пілотних технологічних та освітніх сервісах для МСП за підтримки європейських проєктів: EOSC-DIH, DIH-WORLD, I4Trust, TRUSTFOOD, BOOSTalent.
Загалом, за останні 3 роки, ці київські DIH – й спільно з кластерами УКА, охопили у своїй сервісній екосистемі близько 60 МСП, й чимало з них вже значно покращили свій інноваційний рівень.

2. Розробка політик для державних структур / адвокація та GR ініціатив УКА в сфері освіти та інновацій

В цій категорії будуть представлені 3 кращі практики:

·        Співпраця в смартспеціалізації між АППАУ та Інститутом економіки та прогнозування НАН України (Юлія Рижкова, Інститут економіки та прогнозування)

·        Створення галузевої дорожньої карти по САПР для машинобудування (Віталій Зайцев, кластер «Наукові парки України»)

·        Створення галузевої дорожньої карти діджиталізації Укрзалізниці (Валерій Самсонкін, Державний університет інфраструктури та технологій)

Всі три кейси є дуже цікавими, але водночас – контраверсійними. З одного боку, вони демонструють високий рівень експертизи та залучення від бізнес-об’єднань, науки та освіти до створення програмних документів та політик, і які мали б стати основою державної політики. З іншого, жоден з них не був впроваджений в життя саме через повну відсутність інтересу з боку держави.

Разом, з тим, й в контексті викликів залучення більшої кількості науковців та освітян до вироблення системних політик в УКА, й покращення якості цих робіт,  ці кейси є цілком позитивними та показовими.

3. Популяризація сучасних технологій та стандартів, просвіта ринку

В цій категорії буде представлено 3 практики:

·        10+ річний досвід популяризації нових технологій та освітніх програм промислової автоматизації від Олександра Пупени, — головного експерта АППАУ в цій сфері від Національного університету харчових технологій. Олександр – є хедлайнером серед наших партнерів освітян в постійних експериментах просвіти ринку та популяризації нових технологій Індустрії 4.0. Які з цих практик є найбільш успішними, в чому уроки минулого періоду та які ініціативи є ключовими на 2024 – все це буде у виступі Олександра.

·        Олександр Юрчак, СЕО АППАУ представить досвід проведення кампанії 2021 року з просування нових рішень та систем в керуванні виробничими активами. Ця 2-місячна кампанія охопила понад 100 учасників ринку промислової автоматизації (понад 1400 осіб в онлайн)  й виконувалась силами АППАУ, без жодної донорської підтримки. Вона є прикладом консолідації бізнесу та наших освітніх партнерів в просуванні до ринку нових технологій Індустрії 4.0.

·        Не менш важливою за технології є тема просування до ринку сучасних технічних стандартів. В сферах високих технологій, вони так само стосується розв’язання питань в сфері просвіти ринку й зростання обізнаності. Досвід та практики проєкту aCampus, який АППАУ виконувала з 5-ма університетами країни представить Євген Бабешко з Харківського національного аерокосмічного університету ім. Жуковського.

4. Створення інноваційних продуктів та рішень

Практик в цій категорії справді багато, на конференції 1-2 березня прозвучать наступні

·        Створення цифрового двійника котельного обладнання на підприємстві «Укрінтерм» за допомоги фахівців КПІ (Олександр Степанець, DIH КПІ). Власне, на цьому прикладі буде розкрито один з сервісів які надають фахівці DIHs.

·        Створення нових продуктів для аерокосмічної галузі – про досвід співпраці між ХАІ ім. Жуковського та харківським підприємством ФЕД розповість Віталій Зайцев, колишній співробітник ХАІ, сьогодні один зі співзасновників нового кластеру УКА «Кластер Наукових парків».

·        Ще 1 представник ХАІ, В’ячеслав Харченко, координатор Центру 4.0 ХАІ, розповість про успішний досвід роботи з підприємством «Радій» в створенні нових продуктів.

·        Як максимально використовувати потенціал ЗВО для консультацій громад та передпроєктних робіт в інжинірингових проєктах – на цю тему буде доповідь Юрія Щиріна, СЕО АІМ Груп, які плідно співпрацює з КНУБА в підготовці проєктів для громад м. Бучі Київської області.Інші приклади та кейси в цій категорії очікують в секції технологій Dual-use та MilTech, які будуть представлені 2 березня. Їх презентуватимуть Надія Васильєва з Digital Transformation Institute / акселератору Brave1, Юрій Батющенко з Ресурсного центру Dual-use, експерт Brave1, Кирило Гороховський, керівник кластера «Фотоніка», а також інші колеги.

5. Участь в інноваційних програмах ЄС / фандрейзинг

Кращими практиками в цій категорії будуть представлені:

·        Програма EIF, започаткована АППАУ у 2020, в той час контактною точкою I4MS програми Horizon 2020 долучила до інноваційних грантів європейських програм близько 20 МСП. Чимало з них стали вже постійними учасниками інноваційного простору ЄС й самостійно подаються на нові гранти. З 2021 АППАУ частково інтегрувала ці сервіси в діяльність DIH КПІ, а з 2022 – цей пакет послуг став шеринговим (= спільного користування) для всіх кластерів УКА. Важливим у 2023 був проєкт Cluster FUNDRAISE, до якого були долучені близько 7 університетів з 3-х регіонів – про досвід та кращі практики EIF розповість Леся Соболевська, менеджер проєктного офісу УКА.

·        Кілька найбільш потужних кластерів УКА мають власні проєктні офіси й самостійно виконують залучення МСП до інноваційних грантових програм. Серед них одним з найбільш успішних є Подільський кластер моди (керівник Олег Демчук) – спільно з науковцями Хмельницького національного університету тут йде постійна, регулярна робота з підготовки нових грантових заявок. Зокрема у 2023 р. були підготовлені 2 галузеві дорожні карти для легкої промисловості, а загалом кількість отриманих грантів становить 16 проєктів.

·        Про проєкт 4InnoPipe за програмою EIT і який виконується спільно з DIH NOSC-UA розповість один з провідних експертів в реформі української освіти Микола Скиба.·        Про нові рішення по кібербезпеці в Прикарпаттяобленерго і які вже імплементовані завдяки проєкту Horizon 2020 розповість Ігор Коцюба, голова Правління Українського кластеру кібербезпеки й науковець Інституту енергетики ім. Плеханова. Цей проєкт – один з найбільш масштабних та показових у сфері енергетики (як один з перших такого роду від Horizon), також у сфері кібербезпеки критичних об’єктів інфраструктури.

6. Освітні програми / дуальна освіта

Свої кейси в цій категорії представлять

• Ольга Шаповал, СЕО Харківського ІТ-кластера, який є одним з лідерів ІТ-галузі по формування масштабних ефективних програм роботи з ЗВО. За останні 5 років масштаби залучення ЗВО вийшли далеко за межі Харківського регіону, а до створення та розгортання нових освітніх програм ІТ-фахівців залучені десятки членів кластера. Безперечно, ці практики за вказаними показниками є вже самі по собі бенчмарком в УКА для всіх промислових кластерів.

• В менших масштабах, але не менш важливими є показники, що демонструє в Харківському кластері ІАМ Іван Мовчан, СЕО Української Вагової Компанії, член Правління кластера. Ці практики стосуються нових методів залучення університетів до питань дуальної освіти та стажування студентів, проведення Хакатонів, залучення викладачів до інноваційних грантів для МСП кластера.·       
• Ще один приклад масштабного залучення кафедр технічних університетів до підготовки фахівців в машинобудуванні покаже Анатолій Трубін з Південмашу. Конкуренція за підготовлених фахівців в цій сфері набуває небувалих раніше масштабів й, зрозуміло, звідки йде цей тренд. Відтак, цей кейс буде цікавим для всіх промислових підприємств, хто проактивно формує запити на молодих спеціалістів з конкретним набором навичок.

7. Інші категорії практик співпраці науки та бізнесу

Досвід співпраці науки та бізнесу в кластерах УКА є досить широким, й часто виходить за рамки якихось вузьких категорій або комбінує декілька. Цікаві кейси 1-2 березня також покажуть

·          Олекса Возняк, депутат Львівської міської ради, експерт та популяризатор ІТ-галузі і який взяв на себе ініціативу об’єднання львівської екосистеми фотоніки та квантових технологій. Завдяки Олексі відбулось значне зближення цієї екосистеми, що першочергово базується на спільноти квантових технологій від Львівського університету ім. І. Франка з київською спільнотою, яку на базі КАУ активно розвивають зараз Кирило Гороховський (Кластер «Фотоніка») та Андрій Семенов (Інститут металофізики НАНУ). В березні велика українська делегація під керівництвом УКА планує відвідати конференцію у Варшаві «Квантові технології та Оборона», й де Україна є одним зі співорганізаторів. Найбільш цікавим в цьому кейсі є той факт, що практично з нуля, в галузі, якої здавалось би давно вже не існує в країні, на наших очах формується кластер Фотоніки (квантові технології – частина його) й де справді ми знаходимо дуже цікаві спільноти та інновації в різних регіонах країни. 

• Ще 1 приклад Львова є широко відомим в колах УКА – мова про Львівську школу стартапів, яка є хедлайнером українських університетів відразу за кількома показниками – формуванням регіональної стартап-екосистеми, рівнем залучення грантового фінансування, інтеграції науковців (Львівської політехніки) до викликів стартап-руху, кількістю міжнародних партнерств та впливом на місцевий бізнес та владу. Апдейт по здобутках цієї організації зробить Олег Сокіл.
• Київський досвід співпраці науки та бізнесу в медичній сфері представить В’ячеслав Дьомін, керівник кластера УКА «Виробники медичного обладнання». В його виступі акцент буде на впровадженні програм по біотитану, біокераміці, азотованим парам тертя, штучному сапфіру, а також пропозиціям яким чином прискорювати впровадження винаходів у виробництво. Ці розробки велись спільно з НДІ НАНУ як ІПМ ім. Францевича, ІНМ ім. В.М. Бакуля, НТК “Інститут монокристалів” та КАУ.

Головні питання в панельних дискусіях

Представлений перелік яскраво свідчить, що мова дійсно не йде просто про констатацію тих чи інших прикладів співпраці – тільки в рамках УКА цю кількість можна помножити на 2, адже подібні практики в нас є також в кластерах Запоріжжя, Миколаєва, Сум,  Вінниці, Луцька, Івано-Франківська та інших регіонів. Й питання не стоїть в тому, щоб зробити ще більш «повний – повний» облік всіх подібних практик та кейсів по країні.

Справжні питання дискусій 1-2 березня в іншому, – спробуємо деталізувати ті 3 категорії, які вже були заявлені на початку цієї публікації

1.  Лідерство та спроможність формувати стратегічні адженди. Кейс виробництва дронів – є, мабуть, найбільш показовим для ілюстрації проблематики цього питання. Всі знають про ті справді неймовірні зусилля, яких докладають сьогодні державні та приватні структури, щоб досягти серійного виробництва дронів та всієї супутньої технологічної екосистеми. Але ж, в цілому, ці речі робляться в країні (й досі?) шляхом ad hoc – тобто, постійних проб, помилок та їх виправлення, низької координації різних програм, рухів та спільноти (принаймі, так було на початку) – тобто, без ясної, консолідованої стратегії. Й потрібно було щонайменше 2 роки, щоб від заяв про «армію дронів» вийти на більш-менш значимі показники виробництва. Й де в багатьох сегментах ми все одно поступаємось ворогу.

Експертна думка сьогодні є достатньо консолідованою в тому, що якби подібні речі в країні відбувались за добре продуманими, консолідованими на всіх рівнях дорожніми картами розвитку того чи іншого сегменту ринку – цей розвиток був би набагато більш швидким. В ширшому сенсі, який би сегмент ринку на рис. нижче ми не взяли – галузевий чи технологічний, — знайти в країні сьогодні ясний план розвитку на 3-5 років практично неможливо.

АППАУ ставить питання про наявність подібних дорожніх карт з 2016 року, але «віз і нині там». Й питання тут не тільки в байдужості чи відсутності експертизи на рівні міністерств. Зрештою, останніми роками ми бачимо все більшу готовність до співпраці й все більшу професійність. Але коли ми пробуємо самостійно виробляти подібні адженди, тут же виявляється критичний брак експертів та  лідерів як на рівні бізнесу, так і науки – освіти. Й цей наш український досвід «ходіння по колу» й гри футбол «держава – бізнес – наука» триває роками без жодних суттєвих зрушень, що значно контрастує з Західним світом. Минулі роки добре показали, що зазвичай МСП – «просто ніколи» займатись цими «високими матеріями», багатьом державним структурам – критично бракує секторальної експертизи, тоді як науковці та освітяни живуть в «своїй бульбашці». Як вийти з цього зачарованого кола?

2.  Розкриття чинників успіху цієї співпраці, і які ведуть до швидкого масштабування цих кращих практик за регіонами та індустріям може бути однією з відповідей на попереднє питання. Якщо в основі кращих практик лежать чинники, які піддаються стимулюванню з боку держави чи самих бізнес-об’єднань, то чому б не виводити їх на рівень регуляторних, системних механізмів та інструментів впливу.

Повертаючись до кейсу дронів, сьогодні багатьом очевидно, що одним головних чинників успіху в цьому секторі є акселератор Brave1, але також швидка кластеризація цього сектору – й з відповідними державними програмами фінансування та підтримки. В такому випадку є питання щодо інших секторів критичних індустрій та сегментів. Очевидно, там також мали б бути виставлені свої пріоритети, в тому числі щодо створення подібних акселераторів на рівні МСП, скажімо, в агрохарчовій галузі, машинобудуванні, енергетиці та інфраструктурі. Аналогічно, можна запитати, чому й досі питання кластерів та кластеризації економіки не виведено на найвищий державний рівень?

Ми шукаємо також багато чинників іншого рівня, які можна швидко упаковувати у відповідні інструменти підтримки, й не обов’язково з державною підтримкою. Наприклад, з тих практик, що представлені вище –

• Якщо ІТ-галузі вдається залучати своїх членів до формування освітніх програм в університетах, — чому так важко це йде в промислових секторах? Що мають взяти за приклад промисловці від ІТ-галузі, щоб вивести свої програми на такий самий системний рівень?
• Якщо Львівська школа стартапів змогла знайти рецепти до об’єднання численних акторів інноваційної екосистеми міста, то можливо ці рецепти є універсальними й для інших регіонів?
• Якщо Подільський кластер моди зміг ангажувати місцевих науковців з Хмельницького університету й аж до того рівня, що останні розробляють галузеві дорожні карти й пишуть гранти для бізнесу «на потоці», то чому так важко подібні процеси йдуть в інших регіонах та кластерах УКА?

·        Якщо АППАУ розробила в 2019 дорожню карту галузі силами 5 волонтерів й розробила навіть відповідний policy-paper, то який би ефект дала донорська програма з системного продукування подібних дорожніх карт й вже не тільки цифрового, але й подвійного переходу за 10-15 цільовими секторами? Й тим більше коли ми говоримо проєкти Відновлення. Невже, проєкти подвійного переходу там будуть відбуватись за принципом ad hoc? Інший свіжий приклад на цю тему – коли ми питаємо оператора конкурсу e-DIH про стратегію цієї мережі в Україні (цільові сектори – галузі – ролі цих DIHs…), відповіді немає. Точніше, він апелює до Мінцифри, але ж в новій інноваційній стратегії Мінцифри від грудня 2023 DIHs майже не згадуються.

Ми можемо ставити багато подібних питань в інших категоріях й завданням 1-2 березня є максимально прояснити можливі відповіді. Результатом конференції має стати не тільки аналітичний звіт з переліком кращих практик, але й ясні рекомендації щодо переліку ініціатив, які мають бути виведені на рівень механізмів та інструментів розвитку.

3. Щодо фрагментації процесів у співпраці науки та бізнесу ми написали багато в попередні роки. Фрагментація – є протилежністю добре інтегрованим, цілісним стратегіям, про які було вище. Іншими словами, саме фрагментація веде до блукання «в трьох соснах» й це один з наших найбільших ворогів в будь-якому розвитку. Прикладом фрагментації в співпраці «наука – бізнес» є велика кількість грантових програм, тоді як відсутність лідерства серед наших експертів полягає в тому, що поки немає нікого, хто взяв би на себе роль якісної орієнтації в них наші спільноти – системно, регулярно та релевантні до потреб кластерів та їх учасників.

Отже, як досягти кращого синтезу, кращої консолідації та інтеграції в загальнонаціональну інноваційну стратегію? І яка працює на економіку України, а не тільки на зарубіжні екосистеми?

Ми переконані, що багато відповідей на подібні питання ми отримаємо від наших спікерів 1-2 березня. Готуємось й запрошуємо на конференцію всі кластери УКА та наших партнерів. Зареєструватись можна за посиланням.

Виконавча дирекція УКА.